Запрошення на обід: репортаж з дому Анджели Міссоні у Ломбардії
Сніданки, обіди і вечері – справжній ритуал в родині Міссоні. Франческо Міссоні, син креативного директора марки Анджели Міссоні, випустив про це цілу книгу – The Missoni Family Cookbook.
Розіта МіссоніЗнайти будинок Анджели Міссоні в комуні Брунелло в Ломбардії не так просто: ми з фотографом навіть трохи заблукали і побродили по навколишніх селах. Але ось з-за повороту на грунтовій дорозі нарешті видно модерністський костел, біля нього – невеликий заїзд і ворота: приїхали. Ми біля підніжжя Альп, далеко видно гори, а в гарну погоду можна навіть розгледіти озеро Варезе.
Штучні квіти, старовинні вази і колекція порцелянових оленів з блошиних ринків – в будинку Міссоні не бояться еклектики
Анджела і Розіта Міссоні на кухніУвійшовши до будинку Анджели, я гублюся: тут стільки всього, що очі розбігаються. Прямо біля входу – величезна неонова скульптура радикальної британської художниці Трейсі Емін. Поруч – несподівано – вази з великими штучними квітами. Міссоні з іронією ставляться до кітчу і не соромляться у своєму будинку змішувати високе мистецтво і те, що прийнято називати трешем. Я бачу невеликий підсвічений водоспад і пластикові скульптури поруч з ним – ще один приклад іронічного кітчу в дусі Міссоні.
Анжела Міссоні дуже любить килими – цей, наприклад, вона купувала на одному з паризьких блошиних ринківКоли ми заходимо в будинок, сім'я готує обід. Крім господині, на кухні її мама – співзасновниця бренду, 86-річна Розіта Міссоні. Поруч з Розітою двоє дітей Анджели, Маргеріта і Франческо (не вистачає тільки наймолодшої, Терези), і Джонні – англійський бульдог Франческо. На столі – справжній бенкет: тарілки з макаронами, салатами і овочами (у Анджели є правило: на обід завжди мають бути овочі – як сирі, так і приготовані). Діти додають на стіл нові і нові страви.
Поки сім'я готується до обіду, я розпитую Франческо про книгу The Missoni Family Cookbook, яку кілька місяців тому представило видавництво Assouline. Це рецепти Міссоні, які він збирав роками.
"Спочатку я записував їх тільки для себе, щоб вони не загубилися. Рецепти ці, по суті, були завжди зі мною: займаючись готуванням, я просив маму чи бабусю підказати, як приготувати мої улюблені страви".
На стіні – неоновий напис "Трейсі Емін", ліворуч – картина художника Джорджа Кондо
Книгу рецептів The Missoni Family Cookbook представило видавництво Assouline весною цього рокуФранческо хвалиться, що сам випробував усі рецепти в книзі. Крім одного – pollo ubriaco, курки в білому вині, бо для нього приготування цієї непростої страви – надто обтяжливе заняття. Коли до нас приєднується Маргеріта Міссоні, питаю, чи поділяє вона любов брата до кулінарії. "Вона не зможе навіть яйце розбити!" – заливається сміхом Франческо.
Маргеріта Міссоні в комбінезоні з колекції осінь-зима – 2018/2019Кури раптом стають однією з головних тем нашої розмови. Виявляється, Маргеріта мріє про своїх власних курей – вона каже, що незабаром побудує курник в саду свого нового будинку неподалік, де живе з чоловіком і двома дітьми. А поки купує свіжі яйця у сусіда, який щодня виставляє кошик в сквері: кожен може взяти собі стільки яєць, скільки потрібно, а гроші просто залишити в кошику.
Любов до курей Маргеріт прищепила мама. Коли Анджела була вагітною Франческо, вона побудувала власну курячу ферму – щоб у дітей завжди були свіжі курячі яйця. На цю тему в сім'ї часто жартують. Маленький Франческо довго був переконаний, що свіжі яйця – завжди чисті і блискучі, і тільки у підлітковому віці дізнався, що його вимоглива бабуся Розіта попросила фермера, щоб він щодня полірував знесені яйця. "Розіта Міссоні любить, щоб все було естетично", – сміються внуки.
На підвіконні – скульптури та статуетки художників Андреа Сальваторі і Мелісси МакгіллПоки вся молодша частина родини позує фотографу, ми з Розітою сідаємо біля басейну. Говоримо про кольори і відтінки, якими так славиться бренд. Настільки ж важливі вони для неї в кулінарії? "Звичайно! – відповідає Розіта. – Хоча на першому місці завжди смак. Крім того, у мене є правило: я використовую тільки сезонні продукти. Помідори взимку? Та ніколи в житті!". А ось цикорій, на її думку, – відмінна ідея. "Думаю, що я непогано готую, – задумливо продовжує вона. – Готування завжди була невід'ємною частиною мого повсякденного життя. Коли в молодості я пізно поверталася додому після роботи, помічниці вже не було, і вечерю я готувала сама. Включала телевізор – і приступала до роботи".
Любов до кулінарії у Розіти Міссоні від мами. "У неї був неймовірний талант розпізнавати інгредієнти і легко повторювати з пам'яті страви, які вона пробувала всього лише раз", – написала Розіта у вступі до книги. Її батьки були підприємцями і багато подорожували по Італії, а мама з кожної поїздки поверталася з новим рецептом, який згодом ставав частиною сімейного меню, – наприклад, яловичі хвости з Риму або risi e bisi (дуже густий суп з рисом і солодким горохом) з Венеції.
Килими-тотеми, зроблені на основі картин художника Роджера СелденаПриблизно за таким же принципом поповнювала сімейну колекцію рецептів і сама Розіта. У 1970-х роках вони з Оттавіо (її чоловік, співзасновник Будинку) познайомилися в Нью-Йорку з японським архітектором Іссеєм Міяке. Утрьох вони любили ходити в маленькі японські кафе, які самі ніколи б не знайшли. Страви, які тоді пробували, Розіта пам'ятає і сьогодні.
Розмова дуже швидко спрямовується у минуле. Розіта згадує, як вперше побачила майбутнього чоловіка. Це був 1948 рік: вона вчилася в мовній школі в Лондоні, якою керували черниці. В якості винагороди за успішне закінчення року разом з подругами вона вирушила на перші післявоєнні Олімпійські ігри. У бігу з перешкодами брав участь молодий італієць. На його футболці був номер 331.
Сад сім'ї Міссоні"3+3+1 – це 7, а в моїй родині число 7 завжди було щасливим. На фабриці батьків кожне вікно повинно було мати сім стекол, а в неділю я отримувала кишенькові гроші у вигляді 7 лір. Тому я знала, що гра буде вдалою".
Змагання італієць тоді так і не виграв, зате 1953 року, через п'ять років після першої зустрічі, Оттавіо і Розіта одружилися. Тоді ж почали бізнес. Сім'я Міссоні виробляла на спеціальних текстильних машинах шарфи і хустки, а Розіта і Оттавіо вирішили робити на цих машинах трикотажні светри та сукні. З 1958 року вони продаються під брендом Missoni.
Серветки, надруковані на 3D-принтері, – інсталяція медіахудожниці Лаури Сплан"Це диво, що компанія прожила 65 років виключно в руках однієї сім'ї, – каже Анджела Міссоні. – Хочу, щоб мої діти реалізували свої особисті захоплення, але буду рада, якщо одного разу саме вони візьмуть керівництво компанією".
Поки все йде інакше. Маргеріта Міссоні три роки тому покинула Будинок, щоб під власним ім'ям створювати капсульні колекції з іншими марками. Зараз її особливо захоплює лінія одягу і меблів для дітей.
"Я не виключаю, що повернуся в Missoni. Але на цей момент мені дуже добре з тим, чим я займаюся, і як живу. Не впевнена, що робота в Будинку давала б мені таке задоволення. Для мене важливіша можливість кожного дня забирати моїх дітей зі школи". – "Я її чудово розумію, – сміється Франческа. – У мене теж завжди був дуже сильний материнський інстинкт. У 15 я сказала батькам, що першу дитину народжу, коли мені виповниться 18. Ох, вони тоді ледь не знепритомніли.
На стіні у вітальні висить фотографія "Джоанна сміється" Нан Голдін; на полицях – сувеніри, привезені Розітою Міссоні з ОмануЗа обідом Міссоні обговорюють останні сімейні новини – виявляється, через кілька днів Розіта їде до Хорватії. Вона їздить туди щороку вже багато років. Найбільше на світі, зізнається Розіта, вона любить море.
"Мама проводить в ньому всі дні безперервно. Здебільшого під водою! Саме вона навчила всіх нас пірнати, шукати морських їжаків, а вночі полювати з ліхтариком на восьминогів. Вона продовжує це робити і зараз", – сміється Анджела.
Обід триває більше двох годин і закінчується холодним супом мінестроне, який Франческо приготував спеціально для нас. На прощання отримую в подарунок книгу з автографами всієї родини. Гортаючи її, вже знаю, з чого почну занурення в кулінарний світ Міссоні. Мені найбільше подобаються ньоки зі шпинату.
Розіта МіссоніФото: Piotr Niepsuj
Текст: Філіп Ніденталь
