За лаштунками: як створюють вечірки Vogue
2018 року команда Vogue UA святкує п'ятирічний ювілей. У його честь вже випустили фотоальбом Ukraine in Vogue, а також організували виставку "Україна в моді", яка відкрита в галереї "Лавра" до 21 жовтня. Ще однією візитною карткою українського Vogue за ці роки стали вечірки – несподівані, концептуальні, всіма обговорювані. За ними в тому числі стоїть команда івент-агентства S*EVENT, яка не боїться втілювати в життя найбожевільніші ідеї – свої і наші. Його засновник kartyna розповів, з чого все починалося, і що для нього означає ідеальне свято.
2012 року весь Київ обговорював новину про відкриття української версії Vogue. Це видання – найважливіший індикатор розвитку fashion-індустрії будь-якої країни, а S*EVENT завжди з особливим трепетом ставився до світу моди – однієї з небагатьох індустрій, що справно генерують візуальну естетику, яка кожні півроку стає трендом і їй починають слідувати всі.
На той момент ми вже побували за лаштунками ключових Тижнів моди, стежили за MET Gala Dinner, зробили десятки показів для українських дизайнерів, прочитали тони звітів WGSN, побачили, що таке модельний бій подушками на Time Square в рамках Fashion's Night Out, були частиною організації CFDA Fashion Awards і спостерігали, як топові моделі грають у вітринах бутіків діджей-сети. Коли нам подзвонили і сказали, що є шанс взяти участь в тендері, ми навіть не думали – брати участь чи ні. Давайте будемо чесними, хто відмовляє Vogue?
Так ми потрапили до кабінету головного редактора з фірмовим видом на куполи Андріївської церкви і, треба визнати, що наша команда рада, що у нас все ще зберігається шанс обговорювати концепції вечірок, серед всіх цих брендових чохлів з одягом для зйомок або величезних роздруківок майбутніх або минулих обкладинок.
За кожним заходом Vogue – праця величезної команди людей і дуже складно назвати найяскравіші, для нас вони всі важливі. Думаю, що буде логічно відзначити вечірку-відкриття і першу афтепаті Fashion's Night Out. Вони були першими.
Кілька років тому ми задумалися, а чому ж ми перемогли? Нам дуже хотілося тоді сказати: а давайте привеземо якусь західну зірку і наллємо хорошого шампанського, але в якийсь момент ми зрозуміли, що у редакції українського Vogue є амбіції стати не просто черговою франшизою. Ми стерли з презентації всі круті західні імена, оскільки зрозуміли, що єдиним ім'ям на заході повинен стати Vogue Ukraine. Нам хочеться вірити, що саме тому обрали нас.
Звичайно ж, в команді на відкритті працювали західні хлопці, але в нашій команді були Валерія Ковальська, Bob Basset і Валентин Брень. І потрібно віддати належне Vogue за довіру, це зараз в одязі Valery Kovalska ходять голлівудські зірки, твори Bob Basset можна зустріти в кліпах світових зірок, а Валик Брень стилізує зйомки рекламних роликів, які збирають Cannes Lions, а тоді вони все-таки ризикували.
Ну, і як не згадати захід, на якому хлопцям з нашої команди десяток разів погрожували по телефону та були дві бійки, в яких гості намагалися довести своє право на вхід без запрошення? Найбільш конфліктна червона доріжка за всю історію нашої компанії.
Мені здається, в нашому бізнесі існує єдина трудність – період часу, за який ти зрозумієш, що як би ти не старався, завжди буде певний відсоток людей, який зуміє розгромити твої ідеї і результати в пух і прах. Це потрібно прийняти, а з кожним проведеним заходом намагатися скорочувати цю частку. У випадку з Vogue особливо, оскільки команда клієнта живе в темпі, що перевищує твій, адже як складно розповідати щось людям, які щодня пропускають через себе масу візуальної інформації.
Зі звичайного в нашій роботі існує тільки дата проведення заходу, все інше досить складно описати як технологію. Ніколи не ясно коли саме з'явиться це важливе відчуття повного розуміння проекту. У випадку з Vogue ми отримуємо дуже чіткі сигнали, як команда бачить подію і з яким відчуттям хоче відпустити гостей додому. Нам лише потрібно придумати форму та інструменти.
Над проектами працює досить велика команда, тому фінальний результат – це сума ідей всіх сторін, хоча потрібно визнати, що не завжди є можливість повністю здійснити задумане. Fashion Prisoners Afterparty, під час першого Fashion Night Out була задумана для проведення на вулиці, у внутрішньому дворику Arena City. По периметру ми повинні були поставити чотири спостережні вежі, між ними в два ряди 4-метрові сітчасті огорожі, всередині яких бродили б вартові з собаками. Сама вечірка мала проходити на відкритому повітрі, для чого ми збиралися створити антураж американського тюремного двору. Все це доповнювали б звично працючі по периметру магазини і ресторани, але в зв'язку з погодніми умовами ми були змушені перенести захід в закрите приміщення ArtHall D12. Частина оригінальної концепції все-таки загубилася.
Ідея вечірки на честь відкриття виставки "Україна в моді" стала зрозумілою, коли ми отримали від Сільві Кройш, з якої редакція робила зйомку, підтвердження про її можливості прилетіти на захід. Це спростило нашу задачу до необхідності створити відповідне візуальне оформлення, а співпрацювати з артистом, який створює таку музику, швидше за задоволення, ніж робота. Мені здається, що результат вдався вельми органічним.
Іноді ідеї приносить вимушена необхідність. Якось нас підвів західний свінг-оркестр, який скасував свою присутність на вечірці на честь першої річниці Vogue. Нам не залишалося нічого іншого, як зробити з цього фішку. Ми купили права на топові свінг-треки, в центрі залу поставили подіум, на якому нерухомо сиділи дівчата-моделі з музичними інструментами. Гості заходили на захід, чули круті композиції і візуально стикалися з красивим оркестром. Не думаю, що хтось в Україні зміг би зіграти краще ніж нами створений фонограмний Big Band Swing Model Orchestra, під керуванням давно покійних Глен Міллера і Діззі Гіллеспі.
У ідеальної вечірки всього два простих правила – ти можеш скільки завгодно відкривати рот для алкоголю, але ніколи не для їжі, ну і найважливіше, вечірка має змінювати уявлення про час і простір.
Ключова складова вечірки – це вміння зібрати правильну аудиторію, а ми, власне, відповідаємо за другу частину формули. Тому, коли вас просять прийти в якомусь дрес-коді, просто повірте, своїм "мені так зручніше або вчора купила", ви трохи заважаєте тим, хто з повагою ставиться до задуманого. Коментувати любов до наявності заливного поросяти на вечірках, мені здається поганим тоном, але ми все ще, хай вже епізодично, кладемо голову на цю плаху.
Але насправді, існує єдиний критерій – це щастя клієнта, якщо після заходу ваш клієнт щасливий, все інше не більше, ніж звичайні розмови або чиїсь думки.