Великдень в Україні: унікальні архівні фото

Великдень – одне з найулюбленіших (і найгарніших!)  свят в Україні. Які традиції святкування були в Україні в давні часи, як українці вбиралися на свято, та як розмальовували писанки – дивіться на унікальних давніх світлинах з архіву музею Івана Гончара.

Писанкарка з Косова в місцевому буденному вбранні. 1920-ті роки Мистецький історико-етнографічний альбом Івана Гончара «Україна та Українці». Т. 15. «Галичина», м. Косів, Івано-Франківська обл.

Підготовка до Великодня розпочинається заздалегідь, але найважливіше зазвичай робиться за два тижні. Починають підготовку з прибирання своєї оселі й подвір’я, прикрашають будинок святковими рушниками, витинанками й квітами. Найулюбленіше заняття всієї родини – приготувати писанки: зазвичай в українських сім’ях виготовляють від 12 до 60 писанок, залежно від кількості членів родини. Писати писанки можна протягом усього посту або в Чистий четвер.

Із середи перед Великоднем починають випікати паски або бабки: одну велику для освячення, кілька маленьких для гостинців. Усі паски в Україні традиційно оздоблювали пташками, хрестиками, віночками. У Великодню суботу роблять крашанки, а ввечері збирають великодній кошик. Туди кладуть паску, сирну паску, писанки, свинину, шинку, сало або ковбасу, сіль, хрін та свічку.

Іван Гончар «Народні звичаї. Типи та вбрання на Київщині» 1960—1970-ті роки. Папір, темпера. Збірка НЦНК «Музей Івана Гончара»

«Христос воскрес» — саме так ми вітаємо друзів та рідних. Відповідаємо: «Воістину воскрес» або «Воскресне Україна» та повторюємо тричі. Традиційно діти на Великдень ходять до сусідів і рідних і вітають їх зі святом великодніми віршами й піснями. Це називається христування.

Великдень пронизаний мотивами оновлення всіх сторін життя, розповідають науковці музею Гончара. Стосується це і вбрання українців. Щонайсвятковіше люди вдягали саме на Великдень. Кожен бажав надбати та вбратися бодай в одну нову річ до цього свята й подарувати обновку дітям. До святкування прали та готували найкраще святкове вбрання.

Професор Степан Килимник у своїй праці «Український рік у народних звичаях в історичному освітленні» описує великоднє вбрання українців: «Казкова картина біля церкви: сотні дівчат, одягнених у різнобарвний картатий одяг: плахти, вишиті сорочки, у керсетках, вінках з барвінку, позолочених позліткою, численні стрічки звисають на плечі, у червоних чобітках з мідними підковами; парубки та підлітки, святочно зодягнені — у вишитих сорочках, у широких штанах, підперезані широкими картатими поясами, у чоботях на “зборках”, здебільшого в сивих шапках; старенькі бабусі в запасках, із широкими крайками, також у вишитих сорочках, у намітках, у козлових чоботях, та дідусі й господарі в мережаних біллю свитках».

1 / 8В гуцульській старій хаті гуцулка готує крашанки та писанки біля печі 1920-і роки Мистецький історико-етнографічний альбом Івана Гончара «Україна та Українці». Т. 15. «Галичина», с. Черганівка, Івано-Франківська обл.

2 / 8«На Великдень». Українці в місцевому національному вбранні. Родина Федора та Пріськи Пошабель. 1920-і рр. с. Вороньків, Бориспільський р-н, Київська обл. Історико-етнографічний мистецький альбом Івана Гончара «Україна та Українці». Т. 5 «Київщина

3 / 8внучка Устима Кармелюка – Марія Кармелюк-Слюсар, знаменита писанкарка, за роботою. 1960-і рр. Мистецький історико-етнографічний альбом Івана Гончара «Україна та Українці». Т. 14. «Поділля», с. Кармелюкове, Вінницька обл.

4 / 8

5 / 8

6 / 8

7 / 8

8 / 8