Ukrainian Women in Vogue: Зоя Литвин
Журнал Vogue UA за підтримкиSymbolвипустив книгу Ukrainian Women in Vogue. Вона присвячена українським героїням, які з’являлися на шпальтах нашого журналу. Моделі й художниці, письменниці й спортсменки, музикантки й дизайнерки, балерини й засновниці благодійних фондів. Кожна з них — сильна особистість, яка має свій стиль, надихає власним прикладом і гідно представляє Україну на міжнародній арені. У спеціальних інтерв’ю для vogue.ua героїні міркують про баланс між кар’єрою і сім’єю, публічність і власне розуміння щастя. Цього разу читайте інтерв’ю із Зоєю Литвин.
Зоя ЛитвинЯк Ви вважаєте, балансувати між кар’єрою й особистим життям сьогодні важче, ніж раніше, чи в наш час нескладно встигати все?
Попри дедалі більшу кількість "помічників", упевнена, що встигати все стає складніше. Я дуже люблю свою роботу й не маю чіткого поділу між завданнями робочими й особистими, часом для роботи і часом для родини та себе. Гаджети й програми, які мали б допомагати, іноді обертаються іншим боком: якщо важливий імейл від партнерів з Канади прийде о 2 годині ночі, то я обов’язково на нього відповім, почну думати про роботу, генерувати ідеї. Так що баланс в епоху доступу 24/7 дається складніше.
Вимога "бути найкращою в усьому", яку суспільство висуває до сучасної жінки, заважає Вам жити власним життям чи, навпаки, спонукає прагнути нових успіхів?
Чесно кажучи, я ніколи не звертала уваги, які вимоги й до кого висуває суспільство. Я живу лише з тими вимогами, які сама висуваю до себе. А оскільки я перфекціоністка із завищеною планкою, заледве хтось зможе сильніше мотивувати мене, ніж я сама.
Чи легко бути в центрі уваги? Як Ви даєте собі раду з публічністю?
Будь-яка активна людина нині — до певної міри публічна особа завдяки соцмережам та інтенсивності взаємодій у суспільстві. Тому із цим живуть усі. Це просто нова даність, яку треба прийняти.
Як Ви знаходите час лише для себе, і чому його присвячуєте?
Нещодавно я зрозуміла, що спонтанно знайти час особисто для себе в мене не виходить. Довелося його планувати. Навіть найпростіші речі, наприклад, час на ранкову каву й читання книги мені краще вносити в графік, і тоді він у мене дійсно буде. Вільний час я витрачаю на відпочинок, подорожі й важливі традиції: кава з найкращими подругами, побачення із чоловіком щочетверга, неділя без гаджетів і роботи, читання книг — щонайменше одна на два тижні, і традиційне навчання раз на рік навесні.
З чого складається Ваше щастя і чи є щось, чого бракує для нього?
Мені здається, є якесь абстрактне поняття щастя, нав’язане суспільством, така гарна рекламна картинка. Але справжнє щастя для кожного — своє, і дуже важливо розуміти, що ж таке щастя саме для тебе. Якщо стисло, моє — робити те, що мені подобається, в оточенні людей, які надихають. Мені важливо займатися улюбленою справою, і щоб ця справа обов’язково змінювала світ на краще, допомагала оточенню ставати кращим і щасливішим. А ще — мати улюблену сім’ю і час: для сім’ї, себе й саморозвитку. А бракує зовсім небагато — щоб у добі було 36 годин.
З ким із жінок — сучасниць або історичних персонажів — Ви хотіли б поспілкуватися щиро й відверто? І про що була б ця розмова?
Складно обмежитися однією особою. Можу сказати, що із сучасницями мені щастить — мене постійно оточують дивовижні, цікаві жінки. Якщо говорити про попередниць, то їх три: як професіонал я хотіла б познайомитися з Індірою Ганді, як мати й педагог — зустрітися з матір’ю творця "Дженерал Електрик" Томаса Алви Едісона й дізнатися, як з маленького, слабенького в навчанні й заїкуватого хлопця вона змогла виростити генія й силою материнської любові вкласти в нього непохитну впевненість у собі й власних силах. Для душі я б з величезною охотою посиділа за чашкою кави з Фаїною Раневською.
