Широко зачинені двері: Матильда Фав'є — про мистецтво жити по-французьки
Директорка зі зв'язків з громадськістю Дому Dior Матильда Фав'є культивує високе мистецтво жити по-французьки.
Матильда Фав'єЇї портретів — десятки. Додати ще один — означає віддалитися від усього вже розказаного і написаного, більш-менш перевіреного і навіть приправленого анекдотами для розваги. Коли зустрічаєшся з Матильдою, виникає бажання доповнити цей портрет розповіддю про сім'ю, про особливе жіноче царство. Вона середульша з трьох сестер. Старша — Віктуар де Кастеллан, молодша — Полін Енін. Віктуар стала дизайнеркою ювелірних прикрас, а Полін пристрасно захоплена l'art de vivre. Одна-єдина розмова з Матильдою пробуджує бажання дізнатися про неї все. Витончено складена, вона впевнено крокує кварталом Мюетт, нагадуючи героїню Модіано. Або кінематографічного персонажа: тонку тінь у фільмі Трюффо, таємну — у Годара. Чи дійдемо ми до Бунюеля? Виразні усміхнені очі, стрижка а-ля Джин Сіберг, безтурботний або насторожений образ залежно від моменту — Матильда напевно сподобалася б Крістіану Діору. І це чудово, адже вона працює у Dior. А new look ніколи не диктував total look, і це теж збігається: її затишний будинок наповнений еклектикою — з рисами стилю принцеси Матильди і духом Другого ампіру. Сьогодні, як ніколи раніше, повнота життя залежить від уміння привнести в нього безліч різних деталей і речей, об'єднавши їх в єдине ціле: можна любити килими з диким буйством бузкових відтінків з палітри Джуді Чикаго і при цьому супроводжувати сина в Harrow School, цей аристократичний храм британської освіти. Справжня елегантність не в тому, щоб збирати козирі, а в умінні цінувати свою удачу. Квартира Матильди — це модний коктейль з її юності, за яким можна здогадатися про особисті перемоги, подарунки, увагу, можливо, навіть про запаморочення від щастя. І про гучні імена: Карл, Аззедін, а ще Жиль Дюфур — дядько, доброзичливий і веселий, який управляв ательє Дому CHANEL. Спілкування з такими неймовірними людьми в юності захищає від снобізму в дорослому віці.
На показах Dior Матильда мимоволі виділяється. Якщо вона зайнята зустріччю гостей — ніколи не перестає посміхатися, подає знаки, підморгує, посилає повітряні поцілунки. Потім зникає, немов розчиняється в натовпі — а потім раптово виникає знову. Зірок у залі дедалі більше, спалахи фотокамер частішають — це збирається перший ряд. Скоро погасять світло і почнеться видовище. Під час шоу Матильда часто сидить осторонь. Цьому можна не надавати значення, але саме ця деталь підкреслює бездоганне виховання і шляхетні манери, а не безглузде зловживання становищем, властиве нашому пересиченому часу. Сьогодні так бракує хороших манер в істинному сенсі цього слова. Коли Матильда жила в Нью-Йорку в кінці 1990-х, ще були в пошані всі нюанси легкості. Її квартира у Верхньому Іст-Сайді, декорована Жаком Гранжем, була чудова, вечері проходили в Метрополітен-музеї або в не менш знаменитому Frick Collection, вихідні — на свіжому повітрі в Хемптоні або в більш екзотичних місцях.
Вона любить голосно сміятися і розважатися, веде активне соціальне життя — можна лише уявити, як Матильда, тоді ще зовсім юна, потрапила в ціль. Вона могла б стати всього лише парижанкою, яка зійшла з трапа "Конкорда", адже в ній бачили передусім європейку. Але уважний читач помітить культурний дисонанс у стилі романів Едіт Вортон або Генрі Джеймса, коли Стара Європа лякала Молоду Америку своєю зухвалістю, свіжістю, жагою до життя і волелюбністю. Є слово, яке ідеально їй пасує, — італійське sprezzatura, що оспівує мистецтво невимушеності і легкості у всьому, проникливої природності, елегантності. Вища якість, відповідно до книги "Придворний" Бальдассаре Кастільоне, написаної в XVI столітті. Слово, яке відразу ж змітає інше кліше — мистецтво гостинності. Накрити вишуканий стіл, знати, як вибрати ідеальну страву, ідеальне вино, — це ніколи не має бути ані самоціллю, ані подвигом, і саме так відбувається у Матильди. Вона приймає людей, яких любить, вона об'єднує людей, які полюблять одне одного. І світлина, розміщена в Instagram, — своєрідна приманка: можна сказати багато і при цьому зберегти секрет. Маленькі радощі Матильди зберігаються в особливим чином розставлених сервантах, купах розписних тарілок, стопках старовинного глиняного посуду, вервечках величних графинів, а віддалік — у шафах, переповнених столовим текстилем з вишивкою і принтами. Це радше не вітальня, це сад, це радше не кухня, це щедрий город. Це Аліса в Країні чудес, яка п'є чай з Білим Кроликом — і він, наче за помахом чарівної палички, перестане боятися запізнитися, а величезний годинник у кімнаті утихомирить його. З часів ерудита Маріо Праца відомо, наскільки сильно інтер'єр і декор відображають психологію його творців і замовників.
Матильда Фав'є
Нинішнім декораторам слід прочитати і перечитати його La casa della vita або "Філософію інтер'єру". Коли прогулюєшся будинком Матильди, здається, що чуєш биття її серця: ось зустрічі її життя і щасливі доленосні події, ось дні, проведені на блошиному ринку з матір'ю, яку вона обожнювала, і "полювання за речами, з якими потім не знаєш, що робити". Вікторіанська подушка ексцентричної декораторки Мадлен Кастен; неокласична строгість, пом'якшена витонченістю порцеляни; живий зв'язок між предметами, якого навчав дизайнер Жак Гранж; томи "Будинку з хорошим смаком" Елсі де Вульф; їдальня, декорована каламкарі, індійським делікатно розписаним текстилем; вітальня — данина поваги іконі стилю Лі Радзивілл і Ренцо Монжардіно, який створив інтер'єр для Лі; скульптури тварин Клода Лаланна і десь іще та, що вислизає, невловима жінка в стилі Вюйяра або Кер-Ксав'є Русселя, сукня в смужку пензля Олександра Ленуара. Портрет Матильди — як реквізит у стилі Жака Превера. Чи портрет у стилі Превера? "Як намалювати птаха..."
