Що таке софійність: слово, яке пояснює все про український характер
На шостому Саміті перших леді та джентльменів, який проходить за ініціативи першої леді України Олени Зеленської, представили українську філософію стійкості, яку розробили вітчизняні науковці, – софійність. Що це за категорія та які сенси вона несе, пояснюємо в матеріалі.
Команда українських експертів визначила софійність як філософію, що поєднує волю до життя, силу до боротьби та спраглість до навчання.
Символічно, що концепцію софійності представили саме серед стін Софії Київської, храму з тисячорічною історією. Σοφία в перекладі з грецької – "мудрість". Саме цей корінь – у слова "софійність".
Що таке софійність
Софійність, українська філософія життя, складається з кількох елементів, – зазначає Олена Зеленська.
Перший – це здатність бачити реальність цілісно, розумом і серцем водночас. "Українці завжди були кордоцентричні: для нас серце – не менш надійне джерело істини, ніж розум, – говорить перша леді України. – Це простежується у спадщині Сковороди, Шевченка, Франка".
Другий — не просто пережити важкий досвід і рухатися далі, а осмислити його: зрозуміти, як він нас змінив, чого навчив і що з цього досвіду допоможе зробити наступний крок точнішим.
Третій – вірність своїм цінностям. "Коли зовнішній світ хитається, а звичні орієнтири зникають, саме цінності стають тим, на що можна спертися. Коли ми питали самих українців, на чому вони тримаються, майже кожен називав одне і те саме – родину й близьких".
Четвертий – дія. Саме дією найчастіше реагували українці, коли дізнавалися про початок повноштабної війни. Не шок, що паралізує, а швидкий рух: зателефонувати рідним, згуртуватися, почати щось робити. "Це й є софійність у найчистішому вигляді, коли розуміння моменту міттєво стає дією", – говорить перша леді.
"Софійність поєднує те, що часто сприймається як протилежності: свободу і відповідальність, силу і мудрість, традицію та інновації, адаптацію і стійкість, людину і спільноту, пам’ять і майбутнє, – наголошує Олена Зеленська. – Це вміння перетворювати біль на згуртовану й мудру дію".
Поняття софійності як архетипу допомогли осмислити українські науковці – "Вони дослідили, як софійність проявляється в нашій історії та культурі — у поведінці людей, у здатності суспільства вчитися, відновлюватися і розвиватися". Фактично це спосіб реагувати на виклики, який у різні історичні періоди допомагав українцям не лише вистояти, а й знаходити в кризах можливості для розвитку.
"В центрі всього — людина, – каже Олена Зеленська. – Не система і не процес, а особистість, яка сама визначає, що винесе з того, що з нею трапляється. Вона не може обирати війну, втрату чи невизначеність. Але їй залишається свобода вирішувати, як на це відповісти, у що вірити і куди спрямовувати сили".
Аналоги поняття "софійність" в інших країнах
Підсумком Саміту став "Глобальний словник стійкості" – видання, що об’єднало досвіди 38 країн: поняття, соціальні практики й інституційні моделі та культурні рамки, які показують конкретні механізми стійкості.
Концепти стійкості своїх країн на Саміті представили дружина Президента Естонської Республіки Сір’є Каріс, перша леді Литовської Республіки Діана Наусєдєнє, перша леді Республіки Сербія Тамара Вучич, дружина Президента Фінляндської Республіки Сюзанн Елізабет Іннес-Стубб, чоловік Президентки Республіки Словенія Алеш Мусар та перша леді Румунії Мірабела Ґредінару.
У кожної країни своя назва для цієї внутрішньої опори. Фіни говорять про Sisu — спокійну впертість і здатність не здаватися. Литовці — про Šauliai, традицію громадянської відповідальності та готовності захищати своє. Румуни — про Dârzenie, твердість, яка допомагає вистояти, не втративши гідності. Серби — про Slava, родинну традицію, яка збирає за одним столом кілька поколінь і допомагає зберігати пам’ять, зв’язок із предками та відчуття приналежності
Сад софійності
Спеціально для Саміту в Києві створили "Сад софійності" – простір, де ідею можна було приміряти на себе крізь мистецтво, інсталяції, ремесла та українські культурні практики.
Тут можна було спробувати техніки прикладного мистецтва – мозаїку та витинанку, помилуватися кращими зразками української кераміки, від косівської до опішнянської, побачити авторські інсталяції та відчути культурний контекст, з якого виникає поняття софійності.
