Чому ми ненавидимо звук власного голосу
Здається, що Адам Драйвер останнім часом був скрізь, особливо після того, як виконав головну роль у стрічці "Шлюбна історія" Ноя Баумбаха, яка підірвала інтернет. Цього тижня з актором трапилася дивна історія, яка здивувала кожного, хто про неї чув. Драйвер пішов з інтерв'ю радіостанції NPR після того, як ведуча Террі Гросс включила запис з Адамом, який співав пісню Being Alive в одній зі сцен фільму.
Адам Драйвер у фільмі "Шлюбна історія" "Ми дійсно не розуміємо, чому він пішов, – сказав виконавчий продюсер програми Денні Міллер. – Ми з нетерпінням чекали інтерв'ю. Террі вважає, що він приголомшливий актор і був чудовим гостем, коли приходив на передачу 2015 року. Тому ми були розчаровані тим, що нам не вдалося нове інтерв'ю, яким ми могли б поділитися з нашими слухачами".
Мабуть, команда Гросс була поінформована про той факт, що Драйвер "воліє не слухати запису свого голосу", і закликала його зняти навушники, щоб уникнути необхідності робити це.
Драйвер, можливо, багатьох здивував, вирішивши натомість відразу вийти зі студії, але його реакція важливіша, ніж може здатися на перший погляд. 2018 року на TED Talk дослідник MIT і кандидат у доктора філософських наук Ребекка Кляйнбергер, яка вивчає способи, якими ми використовуємо і розуміємо наші голоси і голоси інших, пояснює, що явище ненависті звуку вашого власного голосу на записах не таке вже й незвичне.
"Наш голос невід'ємна частина того, як нас бачать інші люди. Це маска, яку ми носимо в суспільстві", – зазначає Кляйнбергер.
Кляйнбергер руйнує свою модель "маски" та знайомить аудиторію з трьома голосами, якими володіє більшість з нас: зовнішній голос (який передає характер і той, який інші чують, коли ми говоримо), вивернутий голос (голос, який ми чуємо, коли ми говоримо) і внутрішній голос (той, що ми чуємо, коли ми читаємо щось мовчки, думаємо або мріємо). За словами Кляйнбергер, оскільки наш власний голос є одним з тих звуків, які ми чуємо найчастіше в повсякденному житті, ми фактично сприймаємо його з меншою частотою, ніж інші звуки, що називається ефектом звикання. Іншими словами, ми чуємо наш власний голос, але ми не чуємо його так, як це робить оточення, – тому це неприємно, коли ми чуємо, як він дійсно звучить для інших.
