"Ми зустрінемося знову": звернення Єлизавети II під час пандемії COVID-19
Королева Єлизавета II виступила із загальнонаціональним зверненням, присвяченим важким часам, які спричинила пандемія коронавірусу.
Своє звернення Єлизавета II використала як можливість подякувати працівникам охорони здоров'я, тим, хто залишається вдома, і людям в усій Співдружності та всьому світі, які вживають заходи в боротьбі проти пандемії.
"Я звертаюся до вас у час, що стає дедалі тривожнішим. Час руйнування в житті нашої країни: руйнування, яке деяким завдало горя, багатьом — фінансові труднощі, і величезні зміни в повсякденному житті кожного з нас.
Я хочу подякувати всім, хто перебуває на "передовій" NHS (Національна служба охорони здоров’я Великої Британії. – Ред.). А також працівникам з догляду і тим, хто самовіддано продовжує свої повсякденні обов’язки поза домом, підтримуючи нас усіх. Я впевнена, що народ прилучиться до мене, щоб запевнити вас — те, що ви робите, цінується, і кожна година вашої напруженої роботи наближає наше повернення до нормальних часів.
Я також хочу подякувати тим з вас, хто залишається вдома, допомагаючи цим захистити вразливих і рятуючи багато сімей від болю, якого вже зазнали ті, хто втратив близьких. Разом ми боремося проти цієї хвороби, і я хочу запевнити вас: якщо ми будемо єдиними й рішучими, ми переможемо її.
Я сподіваюся, що в наступні роки кожен зможе пишатися тим, як він відреагував на цей виклик. І ті, хто буде після нас, скажуть, що британці цього покоління були такими ж сильними, як і всі інші покоління. Що ознаки самодисципліни, спокійної добродушної рішучості та співчуття як і раніше характеризують цю країну. Гордість за те, хто ми є, не є частиною нашого минулого, вона визначає наше сьогодення й наше майбутнє.
Моменти, коли Сполучене Королівство зібралося разом, щоб подякувати працівникам охорони здоров’я та сфери догляду, пам’ятатимуть як вираз нашого національного духу; і його символом будуть веселки, які намалювали діти.
У всій Співдружності та в усьому світі ми бачили душевні історії про людей, які збираються разом, щоб допомогти іншим, чи то доставлення продовольчих пакунків і ліків, чи то відвідування сусідів або перетворення підприємств для надання допомоги в кризовій ситуації.
І хоча самоізоляція іноді може бути важкою, багато людей усіх віросповідань і ті, хто не вірує, бачать, що вона дає можливість сповільнитися, зробити паузу й міркувати в молитві або медитації.
Це звернення нагадує мені про мою найпершу трансляцію, яка відбулася в 1940 році з моєю сестрою. Ми, будучи дітьми, говорили з Віндзора з іншими дітьми, яких евакуювали з їхніх домівок і відрядили задля їхньої власної безпеки. Сьогодні, як і тоді, багато хто зазнав тяжкого почуття розлуки зі своїми близькими. Але тепер, як і тоді, в глибині душі ми знаємо, що це саме те, що ми мали зробити.
Ми стикалися з проблемами й раніше, але тепер ситуація зовсім інша. Цього разу ми об’єднуємо зусилля з усіма народами в усьому світі, використовуючи великі досягнення науки й наше інстинктивне прагнення до зцілення. Ми доб’ємося успіху — і цей успіх належатиме кожному з нас.
Нам треба втішатися тим, що, хоч нам, можливо, доведеться багато стерпіти, кращі дні знову настануть: ми знову будемо з друзями; ми знову будемо з нашими сім’ями; ми зустрінемося знову.
А поки я висловлюю вам свою подяку й найтепліші побажання".
