"Майбутнє, якого я прагну, — це майбутнє невтрачених можливостей": інтервʼю з Сергієм Притулою
Волонтер та засновник Благодійного фонду Сергій Притула — про реалізовані проєкти, плани на майбутнє та чому потрібно допомагати фондам.
"Я почуваюсь окей, — відповідає Сергій Притула на найпоширеніше запитання, яке українці ставлять одне одному протягом останнього року. — Це лаконічно пояснює, що за тих обставин, у яких ми зараз перебуваємо, справи дійсно не найгірші". Притула знає, що каже. Розпочавши волонтерську діяльність ще 2014 року, він зустрів повномасштабне вторгнення напоготові: "Як людина, звісно, десь усередині я блокував уявлення про можливі обсяги трагедії. Але коли напад відбувся, мобілізував усі внутрішні й зовнішні ресурси для того, щоб розмах моєї діяльності відповідав рівню загрози, що постала перед суспільством".
Благодійну організацію, засновану влітку 2020-го, Сергій лагідно називає "фондом сімейного типу": "Тут потрібно обійматися, а не просто роздавати вказівки". Фонд вдалося швидко масштабувати — завдяки фаховій команді (її кістяк — люди, що опікувалися волонтерською допомогою армії ще від початку російської анексії Криму в 2014 році) та тотальній підтримці українського суспільства. У стислі терміни була сформована структура, що тепер вражає розмірами, — і не лише в сенсі зібраних коштів. "Приватна компанія з бюджетом, який акумулює наш фонд, точно ввійшла б у сотню найкращих бізнесів країни", — жартує Притула.
Від початку великої війни Благодійний фонд Сергія Притули працює у "промислових" масштабах: десятки тисяч засобів зв’язку, оптики, тисячі одиниць транспортних засобів, дронів і десятки БПЛА вже служать військовим на фронті. На запитання "Навіщо допомагати фондам?" Сергій відзначає: "Ми можемо спрацювати швидше, з простішою логістикою та найменшими втратами часу, тому що в нас не така розгалужена вертикаль субординації, як у державних інституцій". Але закликає донатити всім волонтерським ініціативам, які гідні довіри, адже немає менш чи більш важливого напрямку. Саме синергія благодійних фондів і волонтерів-одинаків забезпечує військових на всіх рівнях.
Серед найгучніших проєктів організації — "Народний Байрактар", реалізований спільно з Ігорем Лаченковим, що завершився купівлею супутника для української розвідки, збір помсти на дрони-камікадзе, закупівля 101 броньовика "Спартан", продаж на онлайн-аукціоні кришталевого мікрофона Kalush Orchestra — нагороди гурту за перемогу на Євробаченні-2022, за яку вдалося вторгувати понад 33 млн гривень. Станом на лютий цього року фонд зібрав і закупив обладнання для потреб армії вже на понад 4,1 млрд гривень. На роботу в режимі нон-стоп Сергія надихають люди: "Це один з найкращих мотиваторів. Українське суспільство — акумуляторна батарея велетенського розміру, яка заряджає. Турбота одне про одного, взаємна підтримка, жертовність заради армії — усе це надзвичайно мотивує, щоб навіть і не думати опускати рук. І я сподіваюся, такого драйву вистачить до самої перемоги".
Відчайдушний опір українців Притула вважає фантастичною історією єднання на тлі не лише ворожої навали, але й любові до країни: "Це найнадійніша база, на якій тільки можна щось побудувати. Ненависть руйнує, а любов створює". Про плани на майбутнє після перемоги каже коротко: "Мабуть, перші доби дві—три я соромитимуся брати слухавку, коли мама телефонуватиме, бо не люблю, як вона чує, що я напідпитку. (Сміється.) А потім було б класно добряче виспатися, адже після війни на нас чекає ще більше роботи, ніж тепер". І, пояснюючи, додає: "Я точно знаю, що перемога буде, але процес відбудови країни — тривалий. І я б дуже хотів, щоб волонтерський рух як квінтесенція громадянського суспільства України не зник. Ми маємо й далі бути тією неформалізованою інституцією, яка працюватиме пліч-о-пліч з органами державної влади на різних рівнях. Майбутнє, якого я прагну, — це майбутнє невтрачених можливостей".
Розмовляла: Дана Павличко
Фото: Vasylyna Vrublevska
Грумінг: Anna Zhadko
