"Коли нарешті спаде попит на військове взуття, створюватимемо нові моделі для хайкінгу й активного відпочинку": інтервʼю з дизайнером Алі Сауліді
23 лютого минулого року Алі Сауліді перебував у своїй київській студії — разом із командою технологів готувався до виробництва нового дропу…
Коли у травні він уперше повернувся до столиці із Заходу України, все так і лишалося на своїх місцях: розсортовані форми з італійської шкіри, підошви, дизайнерська фурнітура. Не було працівників: хтось виїхав із Києва до безпечніших міст, дехто (переважно жінки) опинився за кордоном.
З початком повномасштабного вторгнення перед Сауліді постало питання — як долучитися до опору. "У мене був вибір: вступити до лав ЗСУ або далі робити те, що вмію найкраще, — розповідає Алі. — Я вирішив переформатувати свою справу так, щоб допомагати військовим". Помалу йому вдалося організувати студію та налагодити виробництво у Львові. Нові потужності шукав через соцмережі: від друзів і знайомих довідався про компанію, що виготовляє сертифіковане тактичне взуття. Команда Ali Saulidi почала вивчати британські й американські зразки військових черевиків — і шукати способи вдосконалити їх. Випуск першої спецмоделі налагодили впродовж місяця.
"Це взуття зроблено з надміцних матеріалів, у нього зносостійка підошва, металевий супінатор, що дуже важливий за тривалих навантажень, — пояснює мені дизайнер. — Я мав досвід виготовлення схожих моделей, але процес роботи над цим запуском виявився надзвичайно захопливим".
Перші партії за встановленою собівартістю розподіляли через мережу волонтерів і благодійних фондів — за підтвердженими заявками. Надлишок відправляли на баланс онлайн-магазину. Згодом до чоловічої версії додали жіночу. Щоб тримати бренд Ali Saulidi на плаву, запустили полегшену "цивільну" модель у чорному кольорі й частину прибутку від продажу перераховують на потреби військових. Свої модні надбання Алі поставив на паузу — за відсутності доступу до якісної шкіри й імпортних деталей для виготовлення повноцінних колекцій вирішив поки виходити на ринок з маленькими дропами. Проте найбільше його захоплює можливість тривало працювати в індустріальних масштабах: "У Києві в мене невелике виробництво — ми в ручний спосіб виготовляли від 50 до 100 одиниць на місяць. Тепер у Львові маємо змогу працювати з великими партіями. Тому, мабуть, я зроблю із цього суббренд. Коли нарешті спаде попит на військове взуття, створюватимемо нові моделі для хайкінгу й активного відпочинку".
Текст: Веня Брикалін
Фото: Andrew Grey
Читайте також
"Ми не проєкція росії та не пострадянська країна в чужому фарватері": режисер Ростислав Держипільський в інтерв'ю VOGUE
"На передовій геть інше життя. — Там пишеться історія", — Вікторія Хамаза, журналістка, волонтерка, в інтерв'ю VOGUE
