Як написати ідеальну промову: правила спічрайтера Барака і Мішель Обами
Сара Гурвіц була головним спічрайтером Барака і Мішель Обами упродовж усього терміну їхнього перебування в Білому Домі. Гурвіц розповіла про те, як створити ідеальну промову для виступу, хай то буде тост на весіллі, чи презентація перед колегами. Ось 11 правил, яких слід дотримуватися, щоб усе відбувалося за планом.
Photo: Chuck KennedyСара Гурвіц закохалася в мистецтво написання ідеальних спічів влітку 1998 року, після року навчання в коледжі і стажування в Білому домі в офісі спічрайтера віце-президента США Альберта Гора. "Щодня його співробітники використовували слова, щоб просувати, надихати, втішати і розширювати можливості людей, — згадує Гурвіц. — Я досі не уявляю собі роботи цікавішої за цю".
Кар'єру Гурвіц можна вважати видатною. Після закінчення Гарвардської школи права вона стала головним спічрайтером Гілларі Клінтон під час її президентської кампанії 2008 року, а потім Гурвіц повернулася до Білого дому, ставши головним спічрайтером першої леді Мішель Обами і президента Барака Обами з 2009 по 2016-й.
Гурвіц розповіла про 11 мудрих нюансів, які варто пам'ятати, щоб буквально сяяти під час публічного виступу, хай будуть то політичні дебати, робоча презентація, а чи тост на весіллі.
Photo: Pete Souza / White House"Справжнє мистецтво написання промов не у створенні певного сценарію, а в розкритті особистості мовця. Моїм першим кроком у написанні промови для Мішель Обами було запитання до неї: "Що б ви хотіли сказати?". Вона знає, хто вона, і завжди знає, що хоче сказати. До того ж, вона від природи обдарована ораторка і письменниця, тому я записувала її, коли вона говорила, і її слова стали основою першої чернетки"
"До кого ви звертаєтеся? Що турбує цих людей? Чому ви з ними розмовляєте? Наскільки добре вони вас знають? Де проходить ваша зустріч? Наприклад, якщо Мішель Обама виступала в університеті, то було важливо розуміти історію і студентський склад цього університету. Якщо ви промовляєте тост на весіллі вашого друга, то вам треба знати, чи можете ви дозволити собі розповісти незручну історію або жарт з його життя, не образивши його сім'ю?"
"З поганою структурою не може бути хорошої промови. Кожен абзац має логічно доповнюватися від одного до іншого. Коли я намагаюся знайти структуру, я часто роздруковую текст промови на папері і розрізаю ножицями, щоб можна було міняти місцями абзаци. Так я можу зрозуміти, що їх порядок неправильний або, що я повторююся, або, що деякі уривки можна об'єднати".
"Дуже важливо просити інших людей поглянути на вашу промову — якомога більше людей, — особливо, якщо ви звертаєтеся до малознайомої спільноти. Вам потрібно знайти когось з цієї групи, хто розуміє її культурні особливості і норми, щоб ви надихали своєю промовою, а не ображали".
"Писати, щоб вас читали, і писати, щоб вас чули, — дві абсолютно різних навички. Розмовне мовлення не обов'язково має відповідати нормам граматики і пунктуації. Я часто використовую три крапки замість ком для позначення пауз, тому що їх легше побачити. Це нормально, дивно розміщувати слова на папері або використовувати зрозумілу тільки для вас розмітку, бо єдине, що має значення, — це те, як слова звучатимуть із вашого рота. Пам'ятаючи про це, промову слід редагувати вголос. Не просто сидите і дивитеся на екран комп'ютера, а роздрукуйте текст промови, тренуйтеся вимовляти її та редагуйте водночас".
"Були сотні випадків, коли Мішель Обама відгукувалася щодо моїх текстів, що в кінцевому підсумку вплинуло на стиль мого письма. Мої чернетки були вкриті її рукописними правками: "Чи плавні переходи? Чи логічна структура? Чи є така подача найбільш яскравою і ніжною з усіх, які можуть бути?", Я і зараз вчуся за її правками.
Коли я пишу, я чую її голос у своїй голові, який говорить щось на кшталт: "Ця частина дуже в'язка; нам не вистачає життя; нам не вистачає реальної людської сторони в цій проблемі". Розвивайте в собі здатність бачити найслабші місця тексту, які не працюють".
"Це нормально — запитати себе "Що допоможе мені звучати мудро, сильно чи кумедно?", або "Що аудиторія хоче почути?". Але ваше найперше запитання має бути таким: "Яку найглибшу і важливу правду я можу донести цієї конкретної миті?" Занадто часто люди концентруються на тому, як вони будуть щось говорити, а не на тому, що вони насправді збираються сказати.
Потім, коли люди виголошують промову, це часто супроводжується надмірно формальним і жорстким звучанням, або вони переходять на професійний жаргон, використовуючи слова, які ніхто не розуміє. Якщо щось здається неприродним або незграбним, коли ви проголошуєте промову вголос, поверніться до початку і перепишіть, поки слова не звучатимуть так, як ви звучите у звичайному житті".
"Це може звучати як базова порада з письменницької майстерності, але люди рідко нею користуються. Якщо вам нудно під час виступу, то, ймовірно, тому що людина говорить, а не показує. Під час Національного з'їзду Демократичної партії 2016 року Мішель Обама не починала свою промову зі слів: "У перший навчальний день моїх доньок у Білому домі мені було страшно, я нервувала і відчувала тривогу". Вона сказала: "Я ніколи не забуду той зимовий ранок, коли наші дівчатка, яким було всього 7 і 10 років, сідали в чорні позашляховики разом з великими озброєними чоловіками. Я бачила їхні обличчя, що притискаються до вікна, і єдиним, що я могла подумати, було запитання: що ми наробили?" Це така яскрава картина. Щоразу, коли ви помічаєте, що використовуєте багато прикметників, зупиніться, зробіть крок назад і подумайте про те, щоб написати картину для людей".
"Ми живемо в епоху Zoom, коли багато людей виголошують промови віртуально, і це створює новий набір випробувань. У глядачів часто вимкнені камери, а навіть якщо вони увімкнені, то рано чи пізно їх вимикають. З цієї причини я б не радила використовувати формат лекцій в Zoom, а вважала б за краще стиль співбесід — нехай вам пропонують певний набір запитань, щоб ви могли подати свій матеріал у відповідях на них. Такий формат привертає більше уваги".
"Люди сьогодні легко відволікаються і мають обмежену здатність сприймати інформацію на слух, тому слід чітко сфокусувати посил свого повідомлення. Ви хочете, щоб вони почувалися впевненими, хоробрими, натхненними — якими б не були емоції, думайте про це, коли пишете свою промову. Що стосується довжини тексту, то тут усе залежить від оказії виступу. Якщо ви виголошуєте тост на весіллі кращого друга, то 5 хвилин буде достатньо (це не ваше весілля!), А для основного виступу (наприклад, презентації) виділяйте не більше 20 хвилин".
"Якщо ваша пам'ять недосконала, не змушуйте себе вчити промову напам'ять. Проте, те, що ви читаєте, має значення. Деяким ораторам зручніше виголошувати свою промову, коли вона дослівно записана. Іншим же незручно читати слово в слово. Спробуйте поекспериментувати з різними підказками, наприклад, з маркерами або акцентними картками. Якщо ви друкуєте свій текст на папері, тоді концентруйте його у верхній частині аркуша — інакше, коли ви дійдете до кінця сторінки, вам доведеться зігнути шию, щоб подивитися вниз, і ви внаслідок цього невиразно скажете частину слів, а отже, втратите зоровий контакт з аудиторією".
Текст: Liam Freeman
