Поділитися

Валід Арфуш — про трансформацію медіа, кризові комунікації та пошук балансу

Світ медіа змінюється швидше, ніж ми встигаємо оновлювати стрічку новин: із класичного джерела інформації він перетворюється на складну екосистему контекстів, сенсів і технологій. У цій новій реальності важливо не намагатися втримати минуле, а навчитися керувати хаосом і бачити можливості там, де інші бачать кризу. Про те, як працювати з викликами сучасності та залишатися візіонером у мінливому середовищі, ми поговорили з досвідченим медіаменеджером Валідом Арфушем.

Валід Арфуш

Про трансформацію медіа

Моя кар'єра в медіа почалася з радіо. Це було в середині 1990-х. Ми тоді користувалися касетами — це був цілий ритуал: самостійно створювали плейлісти, ретельно добирали пісні, щоб зацікавити слухача. Сьогодні ж усе вирішують алгоритми, які автоматично формують ваш музичний фон. Саме тому зараз ми спостерігаємо такий сплеск популярності подкастів: у цифровому світі людині знову потрібна людина, голос і думка. Водночас нове покоління дедалі більше цікавиться тим, "як це було раніше". Воно прагне повернутися до справжності, де є живі емоції та елемент несподіванки. Я абсолютно підтримую цей тренд на щирість, адже такі медіа без жодних перепон заходять у будь-яку домівку.

Сьогодні інформації забагато, і в цьому потоці вкрай складно розпізнати фейки. Усі поспішають, бо головне — стати першими. Раніше ми чекали на новини, вмикали телевізор о 19.30 і дивилися, що відбулося за день, а зараз отримуємо їх миттєво. Ця швидкість світу диктує нові умови медіа, де гостро постає проблема фактчекінгу. Саме тому ми знову повертаємося до інституту репутації та видань з ім’ям, які несуть відповідальність. Також не варто забувати, що тепер кожен із нас — кореспондент: треба лише вчасно ввімкнути телефон.

Мій метод боротьби з медійним шумом простий: обмежити кількість каналів інформації, обравши лише ті, яким довіряєш. Ще мені допомагає знання кількох мов — я нерідко перевіряю важливі новини на ресурсах різних країн, перш ніж сформувати власну думку.

Про силу власного голосу

Свого часу я сприяв тому, щоб в Україні з'явилася власна версія Euronews, адже в сучасному інформаційному світі важливо бути суб'єктом, а не об'єктом. Самим говорити про себе. З багатьох причин її локальний офіс зараз не працює, але я пишаюся, що в штаб-квартирі каналу сьогодні присутні українські журналісти. Я переконаний: вони мають працювати в головних редакціях світу, адже саме в Україні зараз твориться світова історія, і нам потрібні люди, які глибоко розуміють контекст. Вони є справжніми адвокатами країни та голосами правди. Крім того, нам важливо показувати себе різними, а не говорити лише про війну. Потрібно активно залучати інструменти культурної дипломатії, бо ворог використовує цю силу дуже масштабно. Країна, чию культуру знають, захищають.

Про обмін досвідом

Часто буваючи в Дубаї, я бачу приклади, якими варто поділитися. У перші дні конфлікту на Близькому Сході там знімали все підряд (як ми колись), але швидко зрозуміли: це зайва інформація для ворога. Тепер ми не знаємо чітко, що там відбувається в плані безпеки. Але всередині країни комунікація з населенням організована на дуже професійному рівні. Влада в щоденному режимі інформує і мешканців, і експатів про стан справ. Неважливо, чи перебуваєш ти в Еміратах чи за кордоном — ти отримуєш ці повідомлення, які дарують спокій. Там немає поділу на тих, хто поїхав, і тих, хто залишився. Нам слід придивитися до цієї моделі: якісні спікери, відсутність ярликів "зрадник" і відчуття єдності.

Про кризові комунікації

У кризах вирішальними є два моменти: швидкість відповіді та усвідомлення, що будь-яка криза тимчасова. Треба діяти з думкою про майбутнє, а не лише гасити поточну пожежу. Сьогодні люди надзвичайно чутливі, тому варто прораховувати контекст на кілька кроків уперед і ніколи не забувати дивитися на світ навколо широко.

Про соціальний внесок і толерантність

На початку нульових я став першим послом ООН з питань СНІДу в Україні. Тоді було відчуття, що ми б’ємося об стіну: люди соромилися говорити про проблему, доводилося долати численні стереотипи. Було непросто донести жінкам, що відповідальність за захист лежить і на них. Нашим гаслом було "Керуй своїм життям". Я задоволений результатом: Україна, яка колись була серед лідерів за кількістю хворих через необізнаність, суттєво покращила ситуацію.

Не менш важливим для мене є питання толерантності. Свого часу я ініціював запровадження кримінальної відповідальності за расизм. Суспільство стає різноманітнішим, і присутність у владі людей різних національностей та віросповідань — важливий маркер змін. Важливо також розуміти, що багато українців самі відчули, як це — бути гостями в інших країнах, і я вірю, що цей досвід зробить нас ще відкритішими до світу.

Про благодійність та баланс

Мій особистий фокус у благодійності зараз — допомога багатодітним батькам. У нашому суспільстві досі існує упередження, що чоловік не може просити про допомогу. Я хочу підтримати саме такі родини, де більше трьох дітей і батько виховує їх самотужки.

А щодо внутрішньої рівноваги — моєю відповіддю на зовнішні виклики стала йога. Вона допомагає зберігати фокус. Я часто влаштовую собі марафони: зараз завершую 55 днів йоги, які присвятив своєму 55-річчю. Це колосальна внутрішня робота, без якої я вже не уявляю свого життя. Спробуйте почати хоча б із десяти хвилин на день — це маленький крок, який здатен змінити все.