Поділитися

Дизайнер Карим Рашид про щастя, стрес і роботу 24/7

У червні київський ЦУМ представив новий модний майданчик – Eden bar & rooftop garden by Mantra. Дизайн розробив Карим Рашид, один з найуспішніших дизайнерів у світі. Vogue.ua Карим розповів про моду, улюблених художників і чому, якби він був дизайнером одягу, то волів би створювати одяг для H&M, а не Alexander McQueen.

Карим Рашид

Журналісти люблять переповідати історію про те, як Карим Рашид вперше зустрівся зі своєю майбутньою дружиною Іваною, весь одягнений в рожевий колір – і вона закохалася в нього з першого погляду. Рожевий дизайнер любить і не соромиться повторювати ось уже 20 років: рожевий – це новий чорний. Або білий. Коли ми знайомимося з Каримом на даху київського ЦУМу, дизайнер весь в жовтому: вузькі джинси, футболка з іронічним портретом самого Рашида, піджак лимонного відтінку, яскраво-жовті кросівки. На вечірці з нагоди відкриття Eden bar & rooftop garden by Mantra Рашид має екзотичний вигляд, але до уваги йому не звикати.

У Києві Карим Рашид не вперше. Він читав тут лекції про дизайн, виступав у ролі діджея – і тільки тепер приїхав в Україну представити свій дизайнерський проект. Переоцінити цю подію складно: ось уже 20 років Рашид залишається одним з найвідоміших промислових дизайнерів у світі. У його цікавому CV: оформлення бутиків Armani і створення флаконів для парфумів Kenzo, співпраця з Esteе Lauder, Tommy Hilfiger, Prada, дизайн 24 готелів від Дубая до Афін і ще 300 предметів меблів, 25 архітектурних проектів і багато іншого. Ті, хто знають Карима Рашида, безпомилково виявлять у мінімалістичному дизайні Eden Rooftop bar & garden його творіння: це геометричні білосніжні барні стільці, дивани з білого пластику та інсталяція уроборос – скульптура, що стала символом нового простору. "Я кілька разів бував у Києві, їздив до Одеси до друзів і завжди хотів зробити тут проект, але не було пропозицій. І ось нарешті мене запросили сюди як дизайнера – я щасливий!", – щиро і безтурботно каже Рашид.

Карим Рашид народився в Каїрі, а ріс між Англією і Єгиптом – його мама була англійкою, а батько – єгиптянином. Щасливі люди вже в дитинстві знають, ким хочуть бути – і дослуховуються до власного смаку. З цим Кариму пощастило: його батько був художником і театральним та кінодекоратором. "Я обожнюю мистецтво. Точка відліку для мене – 1946 рік, час, коли зародилося абстрактне мистецтво. Я обожнюю абстрактний експресіонізм: Джексона Поллока, Марка Ротко, Віллема де Куннінга. Мій батько працював у театрі, потім у кіно і приносив додому з робочої бібліотеки книги про мистецтво і моду. Пам'ятаю, одна з моїх улюблених була про П'єра Кардена. Вона лежала у нас на кавовому столику, і я сприймав її як скарб. Батько побудував всі меблі в нашому домі: він любив неймовірні форми, божевільні забарвлення. Все це вплинуло на мене".

1993 року Карим Рашид відкрив у Нью-Йорку свою власну студію. Більше ніж за 25 років разом з командою Рашид створив тисячі предметів. Його дизайн не сплутаєш з жодним іншим. Говоримо "Карим Рашид" – і бачимо перед собою крісла з пластику божевільних відтінків, яскраво-рожевого чи неоново-зеленого, геометричні стільці, ліжка-кокони. Якби Рашид працював в 1960-і, то був би учасником фабрики Енді Воргола: його дизайн – той же поп-арт, тільки з приставкою "люкс".

Дизайнер вражає своєю легкістю, прямолінійністю і якоюсь нетиповою для нашого часу простотою. Він упевнений, що дизайн – це аж ніяк не мистецтво от-кутюр, а радше демократична річ, метою якої, перш за все, є зробити життя людини комфортним.

"20 років тому я сказав собі: "Моя мета – бути в кожному другому будинку у світі! Поки я ще не досяг цього, але йду до своєї мети. Мені завжди хотілося змінювати життя людей. Мене не дуже хвилює, чи є мої речі в музеях: музеї для мистецтва, але не для меблів і стільців. Мені набагато важливіше впливати своїм дизайном на повсякденне життя людей, ніж бути предметом вивчення групи кураторів. Дизайн – це високе мистецтво, люблять говорити мої колеги, але я впевнений: насправді дизайн – це low art. Він може бути фантастичним, незвичайним, дуже зручним, але це дизайн для життя. Якби я працював в моді, я б волів бути H&M, а не McQueen. Це не означає, що я волію H&M замість високих брендів, ні – але я хочу, як вони, мати можливість достукатися до всіх".

Коли ти спокійний і впевнений у собі, до тебе все прийде – Рашид в цьому не сумнівається. На початку 2000-х він брав участь у двох групових виставках у нью-йоркському МОМА. У колекції музею дві роботи Рашида 90-х років – стілець і кошик для сміття. При всій простоті, до якої апелює Рашид, його дизайн увійшов в історію і ймовірно, що його вивчатимуть в профільних вузах. Поки інші дизайнери роблять меблі з вікового дуба, Рашид пропонує використовувати пластик, з якого робить зручні і красиві речі.

Одне з останніх творінь студії Карима Рашида – вуличні лавки для бренду Nienkamper. Вони нагадують ті, що 100 років тому поставив у барселонському парку Гуель архітектор Антоніо Гауді: це хвиляста лава, яка не відокремлює тих, хто сидить на ній перегородками, а навпаки – об'єднує, бо одна її частина продовжує, наче витікає в іншу. Рашид назвав її "Серцебиття" і впевнений: в силах такої лавки – скоротити прірву між людьми.

Філософія Рашида на рідкість проста: будь собою, будь сміливим, не напружуйся і не хвилюйся. На запитання про те, як йому вдається бути таким продуктивним і одночасно координувати з десяток проектів у світу, Рашид відповідає: просто. "Я працюю не більше, ніж будь-яка успішна і амбітна людина на цій планеті. Якщо ти керуєш своїм бізнесом, ти ніколи не зупиняєшся: ти на зв'язку 24 години 7 днів на тиждень. Мені подобається жити в цифрову епоху: раніше після обіду мені доводилося їхати назад до офісу, щоб попрацювати, а зараз такої необхідності немає. Після обіду я можу вирушити додому, лягти в ліжко і писати звідти електронні листи або малювати скетчі на айпаді. Я працюю по всьому світу, при цьому я сплю сім годин щоночі – і я намагаюся уникати зайвого стресу, просто робити свою роботу. Раніше я часто перебував у фрустрації через роботу, але тепер став впевненішим у собі. Я зрозумів одну річ: якщо якийсь проект не складеться або комусь не сподобається мій дизайн – це просто життя, ніхто не помре. Я нарешті заспокоївся – і я щасливий".