Що означає ратифікація Стамбульської конвенції для України
Верховна Рада України ратифікувала Стамбульську конвенцію про запобігання насиллю стосовно жінок і домашньому насиллю та боротьбу із цими явищами. В чому важливість цієї новини та чому вона свідчить про впевнений шлях України до Євросоюзу – розповідаємо в нашому матеріалі.
Це міжнародна угода Ради Європи, що була представлена до підписання в Стамбулі у 2011 році. Основними цілями Конвенції є захист жінок від усіх форм насилля та кримінальне переслідування й ліквідація насилля стосовно жінок і домашнього насилля; сприяння ліквідації всіх форм дискримінації стосовно жінок та заохочення дійсної рівності між жінками й чоловіками. Ця Конвенція застосовується до всіх форм насилля стосовно жінок, зокрема й домашнього. Документ чинний у мирний час і в ситуаціях збройного конфлікту.
Першою країною, що ратифікувала Конвенцію, стала Туреччина (але у 2021 році скасувала свій підпис із формулюванням, що Конвенція використовувалася для "нормалізації гомосексуальності"). Станом на 2018 рік її підписало 45 країн та Європейський союз. Україна підписала Конвенцію 20 червня 2022 року.
Ось що каже з цього приводу Хосе Мендес Бота, президент Комітету з питань рівних можливостей для жінок і чоловіків ПАРЄ:
"Є багато причин, чому ми маємо підтримати конвенцію. Але понад усе я вірю: ми маємо підтримати цю конвенцію тому, що свобода від насилля – основне право людини. Насилля стосовно жінок позбавляє постраждалих гідності. Воно позбавляє їх упевненості щодо вимог рівноправ’я. Жодна жінка не буде здатна користуватися правами людини сповна, допоки вона може бути жертвою насилля. Ми маємо розірвати це замкнене коло. Не підтримати цю конвенцію означає поступитися насиллю, вчинити злочин. Ще один злочин проти жінок".
А ось що зазначає Оксана Покальчук, директорка Amnesty International в Україні:
"Це історична перемога жінок і громадянського суспільства України, що допоможе змінити культуру, ставлення й поведінку до гендерно зумовленого насилля та вплине на життя кожної жінки в країні. Ратифікація Стамбульської конвенції є найрішучішим кроком у боротьбі з гендерно зумовленим насиллям, що гарантуватиме істотні зміни в законодавстві та роботі державних інститутів відповідно до міжнародних стандартів. Це забезпечить владі чітку дорожню карту реформ, удосконалить механізми захисту та правосуддя для постраждалих, процедуру притягнення до відповідальності кривдників, а також стимулюватиме розвиток освітніх програм для чиновників і суспільства й запровадить механізм урядової звітності"
Україна підписала Стамбульську конвенцію ще у 2011 році, але не ратифікувала. У 2016 році президент Петро Порошенко виніс на розгляд питання ратифікації, але спроба була невдала через протест консервативних українських політиків. Більшість депутатів тоді були налякані словами "гендер" та "гендерна ідентичність", що містяться в тексті Конвенції. Тож вони відмовилися ратифікувати її з формулюванням, що Конвенція містить "норми, які не прийнятні для українського суспільства й української духовності". Була проти підписання угоди й українська церква.
У 2019 році Порошенко, вже не в статусі президента, а депутата, здійснив ще одну спробу ратифікувати в Україні конвенцію. Тоді петиція про ратифікацію Стамбульської конвенції на сайті президента набрала понад 25 тисяч голосів. 18 червня 2022 року президент Володимир Зеленський зареєстрував законопроєкт про ратифікацію Стамбульської конвенції, чому передувала, зокрема, активна робота громадськості, жіночі марші, що кілька років поспіль вимагали ратифікувати Конвенцію в Україні. 20 червня її нарешті ратифіковано (але 8 депутатів проголосували проти).
Головне питання: що зміниться в Україні після ратифікації цього важливого документа? Чи означає це, що насилля щодо жінок і дітей зникне саме собою? Звісно, ні. Але тепер, наприклад, поліція зможе відкривати кримінальну справу без заяви постраждалої (заяву може подати її подруга чи родич, наприклад) – що зрушить з мертвої точки велику кількість справ про домашнє насилля. Одним з найважливіших кроків є те, що, зокрема, тепер буде підсилене кримінальне покарання за домашнє насилля. Нагадаємо, за даними МВС, у 2021 році в Україні було зафіксовано 326 тисяч звернень про домашнє насилля...
Організація ООН Жінки в Україні та рух HeForShe Ukraine опублікували перелік 5 важливих змін, які Стамбульська конвенція внесе до законодавства України. Ось вони:
– Стамбульська конвенція дасть офіційне визначення такому злочину, як сталкінг (переслідування), і відповідно визначить покарання за цю форму насилля;
- зобов’яже створити достатню кількість шелтерів для жінок і дітей за встановленою нормою;
- підсилить покарання за домашнє насилля;
- поліція зможе відкривати справу без заяви жінки;
- постраждалі отримуватимуть допомогу комплексно, в одному місці.
Дуже просте й логічне роз’яснення важливості Стамбульської конвенції дає на своїй сторінці в інстаграмі команда громадської організації "Марш жінок": "Сьогодні відбувся історичний момент для прав жінок в Україні. Це голосування ввійде в історію як свідчення того, що Україна крокує європейським шляхом". Справді, ратифікація Стамбульської конвенції є однією з важливих умов вступу України до Європейського союзу, чого ми неодмінно досягнемо зовсім скоро.
Чи на часі ратифікувати Стамбульську конвенцію саме зараз, під час війни, коли в державі безліч турбот – запитаєте ви? Звісно, на часі. На думку представниці ООН Жінки в Україні Еріки Квапілової: "Ратифікація Конвенції – це важливий крок до запобігання насиллю, захисту постраждалих і покарання винних, що застосовуватиметься як у мирний час, так і в ситуаціях збройного конфлікту".
Спеціалісти організації "Марш жінок" зазначають, що під час війни це питання особливо актуальне, бо зараз в Україні різко зросла кількість випадків домашнього насилля. Жінки, що страждають від нього, залишилися наодинці з проблемою, і неможливістю звернутися по допомогу. Особливо символічним є те, що таке рішення ухвалено на тлі повідомлень про вчинки російських військових – сексуального насилля щодо жінок, дітей та чоловіків в Україні. Тому під час війни це рішення є критично важливим і своєчасним, ніж будь-коли, каже директорка Amnesty International Оксана Покальчук.
