5 ситуацій, коли нікотинові паучі змінили б усе
На правах реклами
18+ Ця продукція містить нікотин і викликає залежність.
Ця продукція призначена для повнолітніх споживачів нікотину.
Трапляються ситуації, коли дуже хочеться закурити. Ще частіше це буває саме тоді, коли це зовсім недоречно. На щастя, є вишукане рішення. Олена Пономаренко згадує ситуації, коли воно б стало в пригоді.
Ми з другом, б’юті-редактором глянсового журналу, сидимо в Шато-Мармон. Чекаємо на інтерв’ю із зіркою, але все відкладається, очікування стає нестерпним. Навколо шумлять пальми, повітря тепле і свіже, але градус хвилювання зростає. Це не перше інтерв’ю в нашому житті; ми знайомі із зіркою і вже спілкувалися раніше, але чи то через джетлаг, чи то через навколишню красу нерви не витримують. У такій ситуації, напевно, допоміг би ковток вина, але пити напередодні інтерв’ю непристойно. І ми, цвіт українського глянцю, тремтимо, як дві перелякані сарни, нервово переглядаємося й періодично зриваємося на сміх.
Якби мали із собою нікотинові паучі без тютюну VELO, ми б упевненим жестом розкрили упаковки — кожен свою, — поклали би по одному паучу між верхньою губою і яснами й робили б упевнені селфі в легендарному інтер’єрі. Засновник "Коламбія Пікчерз" Гаррі Кон казав: "Якщо ви збираєтеся потрапити в халепу, зробити це можна в Шато-Мармон". Хто знає, можливо, слава Шато-Мармон була б іншою, якби нікотинові паучі винайшли років сто тому.
Редакція Vogue переїздить. Сімнадцятий поверх, центр міста, весь Київ як на долоні, тераса, де розташується стільки ж людей, як в одеській "Ібіці". Ми будуємо плани, як зустрічатимемо заходи з келихами розе, проводитимемо редакційні зустрічі й дивуватимемо гостей. Плани руйнуються поступово: спочатку видавець оголошує, що курити на терасі категорично заборонено. Потім настає зима (прощавайте, заходи; прощавай, розе). Але розради від дедлайнів і трендів шукати треба, тому має бути багатоходова комбінація. Вдягти шубу, шапку, шарф. Взяти сигарети. Покликати із собою колег. "Зараз, закінчую дзвінок", — одними губами шепоче Ксюша. "Надсилаю листа", — каже Наташа. Сергій нічого не каже — він кинув курити й похмуро дивиться з-під лоба. Перепустка. Рукавички. Викликати ліфт. Згадати, що запальничка залишилася в сумці. Вивудити пропуск із шуби, прорватися через двоє дверей. Взяти запальничку, з’ясувати, що ліфт поїхав і повернеться на сімнадцятий поверх трохи раніше, ніж завтра. Розлютитися. Зірвати шапку, запхати в кишеню. Зім’яти нею сигарети. Затягнутися двічі на вітрі. Змерзнути. Відчути те, що називають словом "фрустрація". Згадати намарне переїзд, сигарети, перепустки, зиму й сімнадцятий поверх. Повернутися до дедлайнів.
Якби ми мали тієї зими нікотинові паучі без тютюну VELO, ніхто б не мерз, не метушився, не витрачав пів години дорогоцінного часу на те, щоб випробувати фрустрацію — замість насолоди.
Ми сидимо в модному барі на даху Парижа, дівчата з різних європейських країн. Всі щойно зустрілися, прилетіли на презентацію нової колекції макіяжу, яка з'явиться восени, а поки всім треба познайомитися. Теми small talks вичерпано, і я дістаю косметичку, щоб підфарбувати губи. Як правило, косметичка — чудовий привід оживити дівочу розмову, але тут зібралися б’юті-редакторки, які мають зазвичай напрочуд однаковий базовий набір косметики. Схоже, фарбувати губи мені доведеться в незручній тиші.
Якби в косметичці я мала нікотинові паучі без тютюну VELO, то всі почали б обговорювати, що це за чудова річ, чи дійсно бувають нікотинові паучі з різними смаками? І з нотками тропічних фруктів, і ягід, і м’яти? І різної міцності? І їх можна брати із собою в літааак!? Ого, Олено, а можна спробувати? Поколює — так і треба? І так далі.
Ох, я сумую за часами, коли не треба було дотримувати дистанції, а подорожі були частиною життя.
Я в музеї Орсе після тривалої перерви. Тут була реконструкція верхнього поверху, і всі мої улюблені імпресіоністи тулилися на мансарді. Тепер їх вивісили в чудових, відремонтованих залах, вони мають вигляд умитих, ніби щойно написаних. "Руанський Собор" Моне, "Полювання на метеликів" Берти Морізо, "Сніданок на траві" Мане, балерини Дега — всі, всі мої улюбленці вже тут, сяють, випромінюють щастя. Емоцій так багато, що впоратися з ними неможливо. Незрозуміло, що робити: чи то плакати щасливими сльозами, чи то дихати в картонний пакет, як у фільмах-катастрофах, чи то на радощах обіймати персонал.
Якби я мала нікотинові паучі без тютюну VELO, я б елегантним жестом, дуже по-французьки дістала один, поклала б під верхню губу. Сіла б на нову лаву, яка ніби ширяє в повітрі, схрестила б ноги й довго милувалася б своїми улюбленими картинами. А над Сеною пливли б хмари.
Вечірка з нагоди виходу артномера Vogue. Яблуку ніде впасти, людей — сила-силенна. Коктейлі, музика, улюблені обличчя навколо. Веселощі загортаються в тугу спіраль, і всі, забувши про новорічні резолюції, починають стріляти одне в одного сигарети. Через хвилин п’ятнадцять виявляється, що все закінчилося у всіх. Курити нічого, але умови дуже заохочують.
Якби ми мали нікотинові паучі без тютюну VELO, ми б і далі теревенили та насолоджувалися оточенням: одного пауча вистачить надовго, від п’яти хвилин до пів години. І ніхто не рвався б "привезти сигарети на таксі", "викликати службу доставки", "розходитися". Всі б фотографувалися, сміялися без упину, придумували б нові плани, поки в небі одна за одною спалахували б серпневі зорі.
Є мільйон ситуацій, де знадобилися б нікотинові паучі без тютюну VELO. Коли шопінг у розпалі, у тебе на руках купа речей, які не переміряти й за три заходи, а настрій — драйв. Коли в розпалі захід, презентація або тривала зустріч, переривати яку зовсім вже неможливо, але дуже хочеться. Під час Zoom-дзвінка, коли в учасників вже скляніють очі, а робочі питання все не закінчуються — і сказати "Ну бувайте, я — курити" зовсім вже недоречно. Коли близькі починають обговорювати серіал "Чорнобиль", вакцину проти Covid, творчість Піросмані, рецепт грушевого джему, генеалогічне дерево (потрібне підкреслити) — і світська бесіда чомусь переростає в легкий скандал. Коли ти на Ейфелевій вежі, на сафарі, у природному заповіднику або Памуккале. Де ні умов, ні попільничок, тільки руки й поясна сумочка з помадою і паучами. Таких ситуацій у житті — безліч. Перемовини, очікування таксі, тривалий переліт. Добре, що в таких ситуаціях є альтернативи. От би ще знайти альтернативу 2020 року. Але це вже зовсім інша історія.