"Жінкою не народжуються, нею стають": до дня народження Симони де Бовуар
9 січня народилася Симона де Бовуар — французька письменниця, інтелектуалка, філософка, активістка, авторка біблії фемінізму "Друга стать". Вона все своє життя боролася за свободу обирати себе і власний стиль життя, незважаючи на стереотипи та стандарти в суспільстві. Давайте дізнаємось, як дівчина з традиційної буржуазної сім’ї кинула виклик тодішнім суспільним правилам і стала ключовою фігурою інтелектуальної думки ХХ століття. А також чому не варто розглядати її творчість через призму філософа Жана-Поля Сартра.
ФАКТИ З БІОГРАФІЇ
Симона де Бовуар народилася 9 січня 1908 року в Парижі в буржуазній сім’ї. Її батько, Жорж Бертран де Бовуар, обіймав посаду юридичного секретаря, хоч прагнув бути адвокатом, а мати, Франсуаз, була строгою католичкою із сім’ї банкіра. Після Першої світової війни вони втратили значну частину капіталу, проте намагалися зберегти свій буржуазний статус. Симона та її сестра Елен навчалися у престижній монастирській школі.
Де Бовуар була інтелектуально розвинутою дитиною. А скрутне фінансове становище її сім’ї стало поштовхом для подальшого навчання і прагнення самостійно заробляти собі на життя.
Після успішної здачі іспитів з математики і філософії 1925 року Симона вступила в Католицький інститут та в Інститут Сент-Марі. Потім вивчала філософію в Сорбонні та стала дев’ятою жінкою, яка отримала диплом цього закладу, оскільки француженкам тільки нещодавно було дозволено здобувати вищу освіту. Хоча Симона офіційно не була зарахована до Вищої нормальної школи, вона все ж таки проходила курси і готувалася до агрегації з філософії — висококонкурентного післядипломного іспиту. У цей період навчання вона знайомиться з Жаном-Полем Сартром — найвідомішим філософом свого часу. Журі агрегації нагородило Сартра першим місцем, а Бовуар посіла друге місце і стала в 21 рік наймолодшою людиною, яка склала іспит. Симона викладала філософію у низці коледжів до 1943 року, після чого цілком присвятила себе писемності.
У жовтні 1929 року Жан-Поль Сартр і Симона де Бовуар стали парою. А після суперечки з батьком де Бовуар Сартр попросив її одружитися з ним хоча б "для проби". Проте Симона вирішила ніколи не одружуватися та не вести спільний побут із Жаном-Полем. У неї ніколи не було дітей. Це дало їй можливість здобувати наукові знання, брати активну участь у політичному житті, відстоювати права жінок, викладати, подорожувати, багато писати та мати бурхливе особисте життя. Однак із Сартром вони будуть партнерами до кінця його життя, будуть читати твори одне одного, критикувати та підтримувати. І досі триває дискусія про те, наскільки вони впливали одне на одного у своїх екзистенціалістичних роботах, як-от "Буття і ніщо" Сартра і "Гостя" де Бовуар.
"Гостя" — це перший роман Симони, опублікований 1943 року, в ньому йдеться про складні стосунки між нею і Сартром, а також з Ольгою та Вандою Козакевич. Після "Гості" виходить роман "Кров інших", що досліджує природу особистої відповідальності й розповідає історію двох французьких студентів, учасників Руху опору. У 1949 році виходить книга-есей "Друга стать", присвячена жіночим проблемам, і спричиняє чималий вплив на феміністичний рух того часу. Роман "Мандарини", опублікований в 1954 році, приніс Симоні де Бовуар найвищу літературну відзнаку Франції — Гонкурівську премію. Події роману відбуваються після закінчення Другої світової війни за участі філософів та друзів Сартра й де Бовуар, зокрема, у книзі йдеться про її відносини з американським письменником Нельсоном Алгреном.
У травні 1964 року, на запрошення Миколи Бажана, де Бовуар і Сартр приїхали до Києва на Шевченків ювілей, де зустрічалися з українськими інтелектуалами та студентами.
РОБОЧИЙ РЕЖИМ ФІЛОСОФКИ
"Я вічно поспішаю взятися за справу, хоч день розпочинаю із зусиллями", — розповідала Симона де Бовуар кореспондентові ParisReview. Щодня Симона прокидалася біля десятої ранку, пила чай і писала до 13:00. Потім вона зустрічалася з друзями, а о п’ятій знову сідала за письмовий стіл і надалі працювала до десятої вечора. Письменниця легко продовжувала в другій половині дня те, що розпочала в першій.
У де Бовуар ніколи не було проблем з роботою, вона завжди писала, її часто можна було побачити в кафе абсолютно абстрагованою від світу, цілком у власних думках і записах. Зі своїх подорожей вона привозила списані численні блокноти, які згодом переміщалися в книги.
З появою Жана-Поля Сартра графік дещо змінився. Зранку Симона працювала на одинці, обід ділила з Сартром, другу половину дня вони працювали разом у повній тиші. А ввечері відправлялися разом на політичні та світські заходи, ходили в кіно чи слухали музику. Такий робочий графік позитивно впливав на творчість та визнання їх обох.
СИМОНА ДЕ БОВУАР І МОДА
Моду де Бовуар ігнорувала повністю, але її аскетична манера вдягатися переросла у впізнаваний стиль, який копіюють донині. Вона носила поношений одяг і зручне взуття без підборів, що часто викликало глузування. Її образ складався з кількох штрихів — заплетена довга коса, укладена навколо голови, акцентний ремінь на талії, багатошарові буси, спідниці та сукня, пальто з хутром. Згодом письменниця перейнялася любов’ю до тюрбанів.
Та головне — їй вдалося створити свій унікальний стиль поза часом і наповнити прості речі змістом.
Текст: Оксана Багрій
