Основний інстинкт: 7 небанальних еротичних романів
Колись сутінкова сага надихнула письменницю Е.Л. Джеймс записати свої фантазії і створити трилогію "П'ятдесят відтінків сірого". Через рік після того, як Джеймі Дорнан і Дакота Джонсон сховали наручники і батоги в ролях Крістіана і Анастейші в останній з трьох адаптацій роману, Джеймс повернулася з новою книжкою "Містер". Замість мільярдера з тягою до незграбних студенток і БДСМ у головній ролі постав британський аристократ-плейбой.
Для тих же, хто не фанатіє від творів Е.Л. Джеймс, доктор Мерві Емре, автор, критик і доцент англійської мови в Оксфордському університеті, вибрала альтернативні і цікаві варіанти еротичного чтива.
"У більшості еротичних історій чоловік є досвідченим, а жінка – невинною", – каже Емре. "Але Flesh блискуче (і весело) перевертає сценарій. Головний герой Маркус, невротичний і незграбний чоловік-дитина, одного разу зустрічає дівчину на ім'я Ненсі. Він – незаймана глина, з якої Ненсі планує виліпити свого Адама".
"Роман Колетт починається зі сцени, в якій молода жінка в опіумному ложе спостерігає, як інша жінка імітує оргазм. Цей епізод – початок подорожі Колетт Парижем: по еротичному підпіллі, під час якого вона досліджує свої бажання з чоловіками і жінками, парами і групами. Коли вона озирається назад у кінці роману, то пропонує своєму читачеві таксономію пристрасної людської відданості", – каже Емре. "Те, що у всіх нас є спільне, – пише Колетт, – це певна невпевненість у собі: ми ніколи не сміємо відкрито показувати, що ми потребуємо одне одного".
"Жоден роман не проникає в еротику відсутності і відчаю так, як це робить декадентський шедевр Джуни Барнс, історія Нори Флад і її невірного коханця Робіна Воута", – каже Емре. "Те, що так добре відображене в романі, – це не просто бажання і відсутність бажаного, а прагнення до неможливої близькості: тотальної окупації чужого тіла і розуму; усвідомлення того, що, незалежно від того, наскільки фізично близьким намагається бути один, інший завжди залишатиметься далеким і відокремленим".
"У своїх щоденниках Даяна Вільямс запропонувала пояснення того, що повинен робити вмілий письменник: "Призупиняти час. Підвішувати сенс. Створювати чудовий секс". Вона вважала, що хороший письменник може схилити читача на шлях "перелюбу". Письменниця не погоджувалася, що "віддаватися" такому заняттю час від часу це грубо, машинально чи нерозумно. Навпаки, вона сприймала це абсолютно захопливим, гадала, що це підсилює сприйняття і задоволення, є свого роду месіанізмом".
Патриція Гайсміт вперше опублікувала цей роман під псевдонімом. "Якби я написала роман про лесбійські стосунки, мене б назвали письменницею-лесбіянкою?", – вирішила вона. "Мені подобається уникати ярликів". Крім сюжету, головною перевагою твору є стиль Гайсміт: її особливість як автора відображена в способі оповідання любовної історії Терези до Керол. Їхні почуття – це те, що виникає між двома конкретними людьми, а не двома жінками, двома чоловіками чи чоловіком і жінкою.
"У книжці Гарнер про нав'язливе кохання жінки до наркомана є багато дотепних міркувань про те, що робить вдалий секс таким вдалим: взаємопроникнення задоволення і сприйняття. Цікавість опису деталей Гарнер полягає в невпевненості в тому, чим саме обмінюються коханці – своїми серцями чи тілами? Обмін сердець – це кліше підлітків, але обмін тілами – це обмін почуттями і собою, обмін, який одночасно зачіпає поверхню і занурюється в глибину бажання".
"Цей експериментальний збірник віршів є серією домашніх натюрмортів чудово закодованою мовою смаку, дотику, нюху і звуку Стайн; кохання між жінками", – каже Емре. Фалічна і вагінальна символіка розкидана по всіх віршах збірки. Існує думка, що письменниця дивиться на сюжети своїх віршів з фетишизацією об'єктів за Фрейдом, щоб розкрити цю основну тему сексуальності.
За матеріалами vogue.co.uk
