Книга на вихідні: "Все те незриме світло" Ентоні Дорра
Регулярно ми знаходимо книги, які заслуговують на увагу за межами тематичних добірок. Цими вихідними vogue.ua радить придивитися до роману "Все те незриме світло" американського письменника Ентоні Дорра.
Ентоні ДоррЕнтоні Дорр відомий у США як автор романів і коротких оповідань, але його послужний список містить усього п’ять робіт: збірки оповідань "Збирач черепашок" і "Стіна пам’яті", мемуари з довгою назвою Four Seasons in Rome: On Twins, Insomnia, and the Biggest Funeral in the History of the World і романи "Про Грейс" та "Все те незриме світло". За останній Дорр отримав Пулітцерівську премію у 2015 році.
Інформації про життя й кар’єру Ентоні Дорра досить мало. З базового: письменникові 47 років, він живе в штаті Айдахо з дружиною й двома синами, а його есе періодично публікують різні онлайн-сервіси. Дорра не можна назвати ані публічною людиною, ані відлюдником. Утім щоб розповісти щось цікаве про талановиту людину, краще обійтися без звичних ярликів, особливо з огляду на той факт, що книга "Все те незриме світло", яка прославила Дорра й принесла йому Пулітцерівську премію, також протрималася в списку бестселерів New York Times цілих 130 тижнів. У березні 2019 року навіть ходили чутки про те, що Netflix і 21 Laps збираються екранізувати роман у форматі мінісеріалу.
"Все те незриме світло" — це роман, основні події якого відбуваються у Франції часів Другої світової війни. Читач знайомиться з паралельними історіями життя французької дівчинки й німецького хлопчика. Марі-Лор — шестирічна сліпа дівчинка, яка живе в Парижі зі своїм батьком і відраховує кроки від будинку до його роботи в Музеї природознавства за допомогою тростини. В один із днів Марі-Лор і її батько змушені тікати з Парижа на південь Франції в приморське місто Сен-Мало до далекого родича, щоб сховатися від фашистів.
Вернер — хлопчик-сирота, який обожнює колупатися в старих радіоприймачах, які він зі своєю сестрою Юттою знаходить у затишних куточках сиротинця. Вроджений технічний талант Вернера приводить його в спеціалізовану школу, у якій сповідують нацизм і вчать дітей налаштовувати радіо так, щоб прослуховувати сигнали французької армії. Одного разу, потрапивши в пастку через обстріл, Вернер рятується від голоду й холоду, ремонтуючи старе радіо. Йому випадково вдається зловити сигнал із Сен-Мало, де Марі-Лор читає в мікрофон старого передавача роман Жуля Верна "Двадцять тисяч льє під водою".
Історії життя Марі-Лор і Вернера є двома частинами одного сюжету, які в жодний спосіб між собою не перетинаються до того самого моменту, поки Вернер не почує голос дівчинки, яка читає книгу. Примітно, що паралельні дії з життя головних героїв відбуваються ніби одночасно й у хронологічному порядку, але водночас не викликають плутанини й легко сприймаються. Мабуть, саме цим і примітний роман Дорра, адже в читача є можливість познайомитися з героями, у яких зовсім різні історії, але однаково добрі мотиви. І, так, читаючи книгу неможливо не замислитися над тим, яким би зворушливим і гарним міг вийти фільм.
