Книга на вихідні: "Купи собі той довбаний букет" Тари Шустер
Редакція Vogue.ua і далі рекомендує найцікавіші нові книги. Поки люди змітають з книжкових полиць роман Камю "Чума", примножуючи й так зашкалювальну тривожність, редактор відділу культури Дар’я Слободяник прочитала дуже смішну й життєствердну книгу Тари Шустер "Купи собі той довбаний букет та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалось". Бестселер за версією People, Forbes і The Hollywood Reporter вийшов на початку березня українською у видавництві Yakaboo.
Про цю книгу мені розповіла моя подруга, художниця Дар’я Кольцова. Нещодавно Даша стала артдиректором видавництва Yakaboo і тепер відповідає за обкладинки й візуальний образ всіх книг у видавництві. Даша показала мені абсолютно розкішну, яскраву й водночас тонку обкладинку майбутньої книги — і я закохалася в книгу миттєво. Читати її я почала трохи згодом, за кілька днів до того, як в Україні оголосили карантин через пандемію коронавірусу — і це було прекрасним рішенням. Книга Тари Шустер дуже співзвучна з нашим часом: вона про те, що навіть коли здається, що твій світ руйнується — подумай, можливо, насправді це тільки здається.
У Тари Шустер блискуча кар’єра. Вона письменниця й драматургиня, її розповіді й скетчі публікують у The New Yorker. Ну, а найголовніше, Тара зробила неймовірну кар’єру на телебаченні — вона віцепрезидент з талантів і розвитку в Comedy Central, а серіали й телевізійні шоу за її сценаріями не раз отримували премію "Еммі". Здавалося б, не життя, а казка — але так часто буває, що за публічно казковим життям ховаються депресії й самобичування, надмірне захоплення алкоголем і самотність. Про все це Тара смішно й дуже відверто (часом навіть брутально) написала у своїй дебютній книзі Buy Yourself the F * cking Lilies, яку сама описує так: "Це історія про те, як я виросла з людини-катастрофи, яка ненавидить себе, у щасливу-стабільну-вдячну й відкриту до пригод особу".
Тара Шустер"Якщо чесно, я зовсім не збиралася писати книгу, я просто вирішила врятувати своє життя. Ось де все це почалося", — каже Тара. Книга починається з розділу про те, як Тара відзначила своє 25-річчя. Наступного дня після вечірки дівчина прокинулася о третій годині дня й зрозуміла, що лежить на килимі у вітальні, в ошатній сукні, з кількома пляшками вина поруч і моторошним похміллям. Потім Тара бере в руки смартфон, щоб замовити собі сніданок, і бачить пропущені дзвінки від свого психотерапевта, дивуючись, навіщо терапевту заманулося телефонувати серед ночі. Відтак з подивом з’ясовує, що до цього сама вночі приблизно разів 20 телефонувала своєму терапевтові. Потім — що писала їй істеричні смс про те, що її життя скінчилося й вона накладе на себе руки, аж поки не заснула на підлозі у вітальні. Очевидно, що після цього Тара наважується запанувати над собою — і змінити своє життя.
Вся сіль цієї книги — у почутті гумору її авторки й тому, як майстерно вона пише свої скетчі. Тара природжена драматургиня: ось вона описує сварки в домі своїх батьків, або стосунки з першим бойфрендом, який ревнував її до своєї сестри й не випускав з дому, або як Тара намагалася вислужитися на роботі, несамовито драячи кавоварку — і ти буквально бачиш ці картини перед собою, ніби дивишся серіал. Життєвий досвід Тари не унікальний — на жаль, багато людей, подорослішавши, розуміють, що через нескінченні колотнечі батьків у дитинстві вони глибоко травмовані й тепер бояться заводити сім’ю; але Тара сприймає свій досвід з гумором — і пропонує нарешті перестати картати батьків за своє нещасливе дитинство й узяти відповідальність за своє життя на себе. А завдяки блискучому почуттю гумору й легкій оповіді ця книга не тільки класний мотиватор, але ще й приклад літературної майстерності.
Ще одна перевага книги в тому, що вона вдумлива й зріла, хоч яким відчайдушним видається на перший погляд життя Тари. Її історія — не абстрактна розповідь про те, як треба чи ні, а розмова про те, що прожите. В інтерв’ю Forbes, відповідаючи на запитання, із чого почати зміни, Тара сказала: "Нещодавно я виступала в одному з вишів, і котрась зі студенток запитала: „Так багато речей у моєму житті, які я хочу змінити. Як мені взагалі почати?". І я запитала її, що перше спадає їй на думку з того, що вона хоче поміняти, і вона відповіла: „Ну, це дрібниці, але я хотіла б лягати спати раніше". „Ось і воно!". Візьміть перше, що стрілить у голову, а потім атакуйте його! Щойно ви починаєте зміни, вони приходять, тому не має значення, із чого ви починаєте. Вам просто треба почати й перестати турбуватися про те, наскільки великим буде весь цей проєкт зі зміни вашого життя".
Окремо варто зазначити про українське видання — дуже легкий та жвавий переклад Ірина Вікирчак та його обкладинку, яка точно передає зміст книги. За словами Дар’ї Кольцової, над обкладинкою вона працювала спільно з українською ілюстраторкою Оленою Мишанською, "чуттєва графіка якої балансує між ніжністю й агресією". "Мені хотілося передати стан жіночої самодостатності, — зауважує Дар’я. — Знайоме багатьом розслаблене усамітнення, задоволення від себе, свого тіла й свого життя без провини й сорому. Здорова доросла позиція, яку в Україні досі багато хто сприймає як провокаційний жіночий маніфест. Це про стан, коли нікому нічого не потрібно доводити, тому що ні від кого не залежиш і можеш розслабитися й жити власним життям".
