5 творів українських модерністів, які варто прочитати
Майже кожному читачеві близькі імена Франца Кафки, Вірджинії Вульф, Марселя Пруста чи Джеймса Джойса. Їхні твори вписані в історію культури як кити, на яких тримається не тільки модернізм, але й сучасні надбання світової літератури. Проте мало хто проводить паралелі в бік творів української літератури, яка з ХХ століття почала відходити від традиційних сюжетів та розвиватися в контексті європейського процесу. Олександра Скребцова, книжкова експертка та авторка лекцій з літератури, зібрала для Vogue.ua 5 творів українських модерністів, вартих уваги.
"Чорна Пантера і Білий Медвідь", Володимир Винниченко, 1911
Володимира Винниченка можна без перебільшення назвати ключовою фігурою в становленні сучасного українського театру та його виходу на світову арену. Як шанувальник творчості Генріка Ібсена Винниченко став послідовно втілювати ідеї норвезького драматурга в своїх п'єсах. Одним із перших він відійшов від теми села та побуту, виносячи на передній план проблеми інтелігенції та психологічних конфліктів, що розгортаються в душі людини. В центрі твору "Чорна Пантера і Білий Медвідь" художник Корній і його сім'я. Син Лесик важко хворіє, тому дружина вимагає негайно покинути Париж, де не може вилікувати дитину. Проте Корній працює над полотном, яке повинно вписати його ім'я в історію. Муки вибору між родиною та мистецтвом, між вічним та буденним не дають спокою художникові та призводять до трагедії.
"Людина", Ольга Кобилянська, 1894
В знаменитому есеї "Своя кімната", що став знаковим твором феміністичного руху, Вірджинія Вульф розмірковувала про становлення жінки та її право на творчість й самореалізацію. Найбільш послідовне втілення ідей жіночого руху серед українських письменників ми знаходимо в творах та активній діяльності Ольги Кобилянської. Вже у своїй першій повісті авторка порушила проблему жіночої емансипації та ввела новий тип героїні, що здатна йти наперекір обмеженому оточенню, піднятися над ним та самостійно обирати свою долю. Письменниця відійшла від звичних образів Катерин та Мотрин і показала, що справжнім ідеалом жінки є цільна, горда та самодостатня натура.
"Камінний господар", Леся Українка, 1912
"Камінний господар" — одне з найвизначніших творінь генія української драматургії Лесі Українки — вступає в діалог з понад двома тисячами попередніх версій історії Дон-Жуана, зокрема зі славнозвісною драмою Мольєра чи героєм поеми Байрона. Особливість "Камінного господаря" не тільки в його блискучих літературних якостях, але й у тому, що Леся Українка скинула з п'єдесталу та зруйнувала славнозвісний образ великого грішника. Її спокусник Дон-Жуан, що "повинен був таким бути, яким його звикли собі уявляти більш-менш усі" (цитата з листа авторки до Ольги Кобилянської від 3 травня 1913 р.), сам піддався на вмовляння сильної й гордої жінки та втратив волю в ім'я статків, влади, почестей і так погубив себе.
"Цвіт яблуні", Михайло Коцюбинський, 1904
Віртуоз короткої прози посідає чільне місце в рядку з такими прославленими майстрами літературного імпресіонізму, як Марсель Пруст та Кнут Гамсун. Серед психологічних новел письменника окремої уваги заслуговує "Цвіт яблуні", що сам Михайло Коцюбинський визначив як "етюд". В центрі сюжету художник, в якого помирає донька. Спостерігаючи за агонією своєї рідної дитини, митець, окрім болі й розпачу, стикається з непереборним бажанням закарбувати кожен момент смерті, щоб пізніше створити на основі власних переживань літературний твір. Письменник переконливо змальовує складні почуття, що вирують в душі головного героя, майстерно та безоціночно відтворює найменші прояви роботи людської психіки, створюючи складний, але водночас живий образ.
"Маклена Граса", Микола Куліш, 1933
Ця історична п'єса стала не тільки останньою спільною постановкою Миколи Куліша та Леся Курбаса, але й коштувала їм життя. Драматург зобразив у п'єсі соціальну вертикаль і без прикрас показав реалії життя різних верств суспільства у напівфашистській державі. Автор переніс місце подій до Польщі, що захлиналася під диктатурою Пілсудського, і таким чином приспав увагу цензури, хоч і ненадовго. Режисерське бачення Леся Курбаса та сценографія Вадима Меллера відтворили шедевр драматурга на сцені театру "Березіль". Текст п'єси було знищено, і тільки через три десятиліття її вдалося реконструювати з чернеток. Вдруге "Маклена Граса" побачила світ тільки в 1967 році в Театрі імені Марії Заньковецької у Львові.
