Як створювалися костюми для фільму "Марті Супрім. Геній комбінацій"
15 січня в український прокат виходить фільм "Марті Супрім. Геній комбінацій". Це авантюрна комедія про Марті Маузера — амбітного мрійника з Нью-Йорка 1952 року, який хоче перетворити настільний теніс із непомітного хобі на свою дорогу до слави. Марті блискуче втілив Тімоті Шаламе.
Для нового фільму "Марті Супрім. Геній комбінацій" художниця з костюмів Міяко Белліцці прагнула мислити масштабно — так само, як і герой. Для цього їй потрібно було відповісти на ключове питання: ким Марті Маузер (Тімоті Шаламе) хоче здаватися світові?
"Це не обов’язково той, ким він є зараз", — каже Белліцці. На початку фільму Маузер — продавець взуття з Нижнього Іст-Сайду зразка 1952 року, який вважає себе найкращим гравцем у настільний теніс у світі. Втім у цій електризуючій психологічній історії про людину, що женеться за величчю, спираючись на мрію, волю й харизму, одяг стає повноцінним інструментом: він формує образ і втілює принцип головного героя — прикидайся, доки не досягнеш успіху.
Амбіції Марті — грандіозні. Перше, що на це натякає, — сірий костюм у прозорому чохлі з хімчистки. Герой розмахує ним перед колегою по взуттєвій крамниці, який має скромніші мрії, і каже, що купив його спеціально для міжнародного турніру. Саме цей предмет, на думку Белліцці, найточніше відображає характер Марті: "Такий одяг носить людина, якою він хоче бути".
Режисер Джош Сафді звернувся до Белліцці з цією роботою після їхньої співпраці над двома попередніми фільмами — "Неограновані коштовності" (2019) та "Гарні часи" (2017), які він зняв разом із молодшим братом Бенні Сафді. (Відтоді вона також працювала над стрічками "Привіт, смутку" (2024), "Історія звуку" (2025), а також над серіалом HBO "Сцени з подружнього життя" (2021).
"Це улюблена епоха Міяко, тож я був у захваті від того, що прийшов саме до неї, — згадує Сафді. — У нас виникла особлива синергія".
Як корінна ньюйорківка, Белліцці з особливим трепетом створювала образ Нижнього Іст-Сайду, з якого починається фільм. "Це світ Марті, тому я думала про життя в місті та про те, що на нього впливає, — каже вона. — Хто його орієнтири в районі? На кого він хоче бути схожим? І ким він точно не хоче стати?".
Серед таких "антиприкладів" — представники кримінального підпілля, з якими Марті сплутується, адже й сам займається сумнівними справами. Силует його костюма, до речі, перегукується з одягом гангстера-кінолога, якого грає культовий нью-йоркський режисер Абель Феррара. Сафді дізнався про кравця з Нижнього Іст-Сайду, клієнтами якого були єврейські мафіозі. Довжина крокового шва слугувала ознакою багатства: що більше грошей — то більше тканини. Цей прийом точно передавав і прагнення Марті, і гангстерську манеру хизуватися та демонструвати свою "крутість". Для Сафді також було важливо, щоб сорочки Марті залишалися об’ємними й легкими та підкреслювали його яскраву особистість. Згодом стало зрозуміло, що Шаламе потрібні підплічники — без них у костюмах він нагадував студента. "Коли ми знайшли правильний силует, він повністю змінив присутність актора в кадрі — навіть його ходу", — зазначає Белліцці.
"На Нижньому Іст-Сайді в той час люди носили речі ще з 40-х, — зауважує Сафді, зіставляючи тодішнє уявлення про цінність одягу з сучасним ставленням до автомобіля із середнім строком служби у 12 років. — Міяко вважала, що Нижній Іст-Сайд варто показувати так, ніби він застряг у минулому, тоді як Верхній Іст-Сайд — це зовсім інший, сучасний світ, де панують мода й розкіш".
Щоб відтворити цей "вищий" світ, у якому живе колишня голлівудська зірка Кей (Ґвінет Пелтроу), команда зверталася до ранніх колекцій Balenciaga та Dior — модних домів, заснованих саме в той період. "Міяко говорила про лаконічність і чистоту ліній того часу, про зародження модерності. Вона навчає мене всього цього", — з усмішкою додає Сафді.
Белліцці, яка починала кар’єру як фешн-стилістка, створила все — від костюмів Марті й Кей до одягу десятків підлітків у боулінгу в Нью-Джерсі та мешканців погодинного готелю, не кажучи вже про форму для 16 національних збірних із настільного тенісу. Кожна команда має власний силует поло та нашивки; для одних країн вона знаходила референси, для інших — вигадувала все з нуля. "Це справжній доказ ерудиції Міяко, — каже Сафді. — Я обожнюю кадр, де видно всіх гравців разом, але він швидко змінюється іншими, тож глядач не встигає оцінити масштаб створеного світу".
Багато костюмів шили спеціально, бо для Сафді та Белліцці було важливо, щоб одяг був зношеним і відображав прожите життя. "Коли ми робимо його самі, — пояснює вона, — то можемо зробити старим його й надати правдивості образу. Я сподіваюся, що люди оцінять автентичність і надихнуться цими костюмами". Сафді особливо хвалить фіолетовий в’язаний светр, у якому подруга Марті Рейчел (Одесса Езайон) працює в зоомагазині: "Це річ, яка витримає роботу з брудом, але її колір усе одно підкреслює ніжність героїні".
Костюми Марті й Рейчел у сцені поїздки до сільського Нью-Джерсі, яку Сафді називає "епізодом Бонні й Клайда", вплинули навіть на режисуру. Світлина 1920-х років із міською парою в кабріолеті серед природного ландшафту надихнула на створення бордово-шоколадного костюма Марті та бежево-коричневої клітчастої сукні-сорочки Рейчел із матроським комірцем. "Вони вдягнені так, ніби приїхали з міста в село і затівають щось недобре, — каже він. — Коли я думаю про фільм, то бачу саме цю пару — міських хитрунів у провінції".
Процес створення костюмів починався в офісі, заваленому тисячами фотографій. "Там завжди грала музика, не було вікон, і актори могли вжитися в роль, ні на що не відволікаючись, — згадує Сафді. — Міяко приносила рейл з одягом, у якому бачила персонажів, і спостерігала, до чого вони тягнуться". Шаламе обрав пару червоних шкіряних рукавичок — і тоді Белліцці сказала: "Це буде неймовірно: ти в червоних рукавичках їси хот-дог на вулиці".
Сафді сподівається, що образи з фільму стануть по-справжньому народними й люди вдягатимуться в них на Гелловін. Цього року він уже бачив кількох Марті: "окуляри з вусами, широка летюча сорочка й біла майка під нею" — саме в такому вбранні герой тікає від поліції. "Ми постійно думаємо, як передати сутність персонажа іконічно — так, щоб образ легко відтворювався навіть у бюджетному гелловінському костюмі", — каже режисер. Мрія, цілком гідна самого Марті.
Текст: Lisa Wong Macabasco
Більше на vogue.com
