Що потрібно знати про документальний фільм про Джона Гальяно
24 квітня в київському кінотеатрі "Оскар" відбудеться прем'єрний показ фільму High & Low — JohnGalliano про найепатажнішу фігуру в модній індустрії — британського дизайнера Джона Гальяно. У національний прокат картина вийде 9 травня.
Стрічку "Джон Гальяно: зліт і падіння" зняв лауреат премії "Оскар" режисер Кевін Макдональд. У зніманнях байопіку взяли участь Наомі Кемпбел, Пенелопа Крус, Анна Вінтур і Кейт Мосс.
З середини 1980-х і до 2011 року Джон Гальяно, яскравий головний дизайнер Dior, вважався одним із найважливіших модельєрів в історії. Але в лютому 2011 року з'явилося відео, на якому він викидає расистські та антисемітські образи в паризькому барі. Його звільнили з французького модного Дому, лаяли в єврейській громаді й екстрадували зі світу моди. Він втратив усе. А потім спробував загладити провину. Він лікувався від своїх залежностей і повернувся до моди у 2014 році як креативний директор MaisonMargiela.
Фільм Кевіна Макдональда — портрет і байопік дизайнера водночас. Він розповідає про дитинство Гальяно на Гібралтарі, юність у Лондоні, його дебютне шоу Les Incroyables 1997 року, присвячене Французькій революції, про його шлях до самоідентифікації, слави та модного Олімпу. Цей шлях який тривав до 2011 року, коли в мережі були опубліковані антисемітські висловлення креативного директора Dior під час вечірки в паризькому кафе La Perle. Фактично Гальяно став першим, хто по-справжньому відчув тягар сучасної так званої "культури скасування", адже Dior незабаром звільнили його з посади, а сам Гальяно став учасником судового процесу.
Стрічка "Джон Гальяно: зліт і падіння" розповідає, зокрема, про те, що сталося після того визначного скандалу і чого коштувало самому Гальяно пережити цю трагедію. "Я шукав спосіб зняти фільм про те, що відбувається, коли відомі люди "порушують" суспільні норми, і зрозуміти, як вони справляються з цим досвідом, як шукають прощення в суспільства, — каже режисер Кевін Макдональд. — Спільний друг зв’язав мене з Джоном Гальяно і сказав, що йому цікаво обговорити його кар’єру та стрімке падіння в дуже відкритий спосіб".
"Деякі люди, ймовірно, подумають, що я зробив це, щоб знайти виправдання за те, що сталося, за те, що я сказав. Але насправді це не так. Немає виправдання тому, що я сказав. Я хотів трохи прояснити ситуацію. І можливо, створити місце для співчуття та розуміння, — сказав Джон Гальяно. — Я також сподівався, що документальний фільм може стати попередженням для молодих креативників — хоч би в якій сфері вони працювали. Хочу, щоб вони зрозуміли: уявлення про те, що нам потрібно вживати алкоголь чи наркотики, аби створити щось, — дурниця. Я справді вважаю, що маю більше сказати зараз, ніж коли я був під впливом цих речовин".
Джон і Кевін почали спілкуватися в Zoom під час першого ковідного карантину влітку 2020 року. Вони зустрілися особисто навесні 2021 року — і це призвело до "пробного інтерв’ю" в серпні того ж року. Саме те перше інтерв’ю переконало режисера, що життя Гальяно — не просто захопливий сюжет для фільму, але й сам дизайнер готовий бути абсолютно відвертим і показати себе в грубому й невідфільтрованому вигляді. "Що особливо спонукало мене, так це те, що Джон сам не дуже розумів, що сталося — для нього це все ще було загадкою", — каже Макдональд.
Фільм також містить серію інтерв'ю з близьким оточенням Гальяно: Наомі Кемпбелл, Кейт Мосс, Пенелопою Крус, Шарліз Терон, Анною Вінтур, Едвардом Еннінфуллом тощо. Команда фільму також взяла інтерв’ю в однієї з жертв Гальяно та позивачів у судовій справі проти нього, Філіпа Віргітті, та його адвоката, який відкрито говорив про вплив образи Гальяно та подальший судовий процес. Віргітті розповів, як його життя так і не повернулося в нормальне річище після суду і як він досі глибоко ображений на Гальяно.
Окрім таких фільмів, як "Останній король Шотландії", "Мавританець" і "Ігри влади", народжений у Глазго Макдональд зняв низку документальних фільмів, зокрема "Один день у вересні" про вбивство 11 ізраїльських спортсменів у Мюнхені під час Олімпійських ігор 1972 року, за які він отримав "Оскар" у категорії "Найкращий документальний фільм". Він також був режисером документальних фільмів про музикантів Боба Марлі та Вітні Х’юстон. Одним із головних продюсерів стрічки про Джона Гальяно виступила компанія Condé Nast Entertainment. Зокрема, до роботи над фільмом залучили Анну Вінтур, яка допомагала режисерові налагоджувати контакти з різними особистостями з індустрії, які взяли участь у зніманні фільму.
