Осінній сезон кінопрем’єр нас тішить, адже наступні місяці перетворюються на суцільний парад екранізацій. Флоренс П'ю виходить в ролі найхолоднішої лиходійки американської літератури, Дені Вільньов завершує "Дюну", Тайка Вайтіті довіряє роль штучного інтелекту Дженні Ортезі. Дуже спокусливо дочекатися прем'єри і не морочитися з книгою. Але екранізація майже завжди лишає за кадром саме те, заради чого роман був написаний. Ось п'ять творів, які варто прочитати, поки ще є час до титрів.
"На схід від Едему", Джон Стейнбек
1 жовтня Netflix випустив екранізацію американського класика, де Флоренс П'ю грає Кеті Еймс, одну з найхолодніших лиходійок в історії літератури. Сам роман Стейнбек вважав головною книгою свого життя. Це переказана історія Каїна й Авеля, розтягнута на три покоління каліфорнійської родини, і водночас суперечка про те, чи приречена людина повторювати зло своїх батьків.
Стейнбек перевіряє цю думку на прикладі Кеті. Вона вродлива, розумна, але начисто позбавлена совісті, та автор доводить, що навіть у неї був вибір. В книзі її образ настільки глибокий та неоднозначний, що варто прочитати першоджерело, щоб порівняти чи вдалось творцям так глибоко передати складність цієї героїні.
"Месія Дюни", Френк Герберт
15 грудня Дені Вільньов завершує трилогію фільмом "Дюна: Частина третя" з Тімоті Шаламе і Зендеєю. В основі – "Месія Дюни" і унікальність цього твору в тому, що він знищує власного героя.
Якщо перша "Дюна" будувала месію, то далі книга методично його розбирає. Герберт хотів показати страшну ціну харизматичної влади, а не просто переможного рятівника. Прочитати цей роман варто, щоб зрозуміти, чому фільм Вільньова буде схожий на холодний душ після тріумфу, і чому Герберт не вірив у спасителів задовго до того, як це стало трендом.
"Клара і Сонце", Кадзуо Ішіґуро
23 жовтня виходить фільм Тайки Вайтіті, з Дженною Ортегою в головній ролі. Це екранізація роману нобелівського лауреата Ішіґуро, і оповідачка тут – "штучна подруга", андроїд на сонячних батареях, який спостерігає за людьми з майже нестерпною уважністю.
У часи, коли ми щодня розмовляємо з ШІ, Ішіґуро ставить незручне питання: що таке любов, якщо її здатна відчувати навіть машина, і чи справді людське серце незамінне. Книга, як і решта творів автора, – тиха, обманливо проста і лишає по собі відчуття, яке фільм навряд чи наздожене. Більше про стрічку — за посиланням.
"Чуття і чуттєвість", Джейн Остін
Восени Focus Features випускає нову екранізацію роману Остін з Дейзі Едґар-Джонс та Есме Крід-Майлз в головних ролях. Легко відмахнутися: мовляв, ще одна костюмована вікторіанська історія про заміжжя. Насправді це гострий твір про те, які почуття жінці дозволено показати й не поплатитися.
Дві сестри, розважлива Елінор і палка Маріанна, це два способи вижити в суспільстві, де емоція коштує репутації, а репутація коштує грошей. Остін іронічна саме там, де інші сентиментальні: увесь сюжет крутиться навколо спадку, будинку й того, хто кому скільки винен. Прочитати варто, щоб побачити холодну економіку під мереживом і зрозуміти, що Остін ніколи не писала про кохання. Вона писала про гроші, які вдають кохання.
"Повість про два міста", Чарльз Діккенс
6 вересня MGM+ і BBC показали чотирисерійну екранізацію з Кітом Гарінгтоном. Роман Діккенса про Французьку революцію відкривається чи не найвідомішим першим рядком у літературі, про найкращі й найгірші часи водночас.
Але тримається він не на гарних цитатах, а на простій страшній думці: скривджений народ надто легко перетворюється на те чудовисько, яке щойно скинув. Мадам Дефарж, що плете список приречених, і гільйотина як вистава для натовпу, це попередження, яке не старіє. А в центрі спитий цинік, здатний на один-єдиний величний вчинок, що виправдовує ціле життя. Це одна з найкрасивіших історій спокути в літературі, і читається вона тривожно свіжо в будь-яку добу політичної люті.
