Оскар 2022: що треба знати про фільм "У руках пса"
Фільм новозеландської режисерки Джейн Кемпіон "У руках пса" здобув рекордні 12 номінацій на премію "Оскар". Неперевершений акторський склад, музика від гітариста Radiohead Джонні Грінвуда, несподіване перевтілення Бенедикта Камбербетча — розповідаємо, чому стрічка "У руках пса" гідна кожної з 12 номінацій.
"У руках пса" — роман американського письменника Томаса Севіджа, що вийшов у світ 1967 року. Севідж, який народився і виріс у штаті Юта, увійшов в історію літератури як письменник, який досліджував Дикий Захід. "У руках пса" — його найвідоміша книжка, драматична сімейна сага, що розповідає про непрості стосунки двох братів, Філа й Джорджа Бербанків, які живуть на Дикому Заході. Події відбуваються у 1920-ті, коли в суспільстві панують стереотипи про брутальних, мужніх ковбоїв, які не плачуть. Брати Бербанки — власники багатого ранчо в Монтані і надія своїх батьків. Філ — складний, нервовий, загадковий незручний чоловік, якого поважають ковбої і бояться всі довкола, а його старший брат Джордж — повна протилежність, добра й м’яка людина, яка проводить весь час у кабінеті серед паперів. Одного разу Джордж одружується зі скромною вдовою Роуз. Вона має сина Пітера, над яким кепкують за тендітність і "немужність". Коли Роуз і Пітер переїжджають на ранчо, Філ буквально влаштовує братовій дружині бойкот, ревнуючи і намагаючись повернути їхнє колишнє життя вдвох.
Книжка Севіджа порушила питання домашнього насилля, токсичної брутальності й маскулінності та стала предтечею і натхненням для збірки оповідань "Горбата гора" Енні Пру, яка вийшла в 1997 році й описала життя ковбоїв у штаті Вайомінг, сповнене такої ж токсичної брутальності й неможливості героїв бути собою в навколишніх обставинах.
У 2021 році новозеландська режисерка Джейн Кемпіон, володарка премії "Золота пальмова гілка" Каннського кінофестивалю за фільм "Піаніно", екранізувала роман Севіджа. Кемпіон — одне з найяскравіших імен у сучасному кіно, вона здобула світову популярність за драму "Піаніно" в 1993 році. Ще одна гучна робота Кемпіон, яку ви напевно бачили, — драматичний серіал "Вершина озера", події якого відбуваються в провінції Нової Зеландії й оповідають про жінку-детектива, яка розслідує вбивства на ґрунті сексуального характеру.
"Спеціалізація" Кемпіон — людські драми, вивчення емоцій і тривог. У 2021 році стрічка "У руках пса" стала однією з найпопулярніших: дістала "Срібного лева" за найкращу режисуру на Венеційському кінофестивалі, сім номінацій на "Золотий глобус" (у підсумку нагороду отримав молодий актор Кода Сміт-Макфі, який зіграв сина Роуз Пітера), а тепер ще й вважається головним фаворитом оскарівських перегонів.
Роль складного й жорстокого Філа Бербанка, який бореться із собою і не готовий прийняти свою ідентичність, дісталася Бенедикту Камбербетчу. Попри те, що багато критиків назвали роль брутального ковбоя не найвдалішою в кар’єрі британського актора, за цю роботу Камбербетча номінували на "Оскара". Перед початком знімання він і Джейн Кемпіон домовилися, що весь час на знімальному майданчику, включно з перервами, Камбербетч не виходитиме з образу, залишаючись брутальним, грубим, жорстоким Філом упродовж 24 годин. Це допомогло акторові краще пізнати свого персонажа, який бореться між стереотипною ковбойською маскулінністю і власною гомосексуальною ідентичністю.
"У руках пса" — возз’єднання на екрані двох талановитих акторів і сімейної пари, Кірстен Данст і Джессі Племонса. Данст бере на себе роль Роуз, тихої овдовілої трактирниці з чутливим сином-підлітком, на ім’я Пітер, а Племонс грає Джорджа, ніжного брата жорстокого Філа. Коли Джордж таємно одружується з Роуз, Філ лютує і називає її "дешевою інтриганкою". Коли вона намагається музикувати на фортепіано, згадуючи, як раніше виступала в кінотеатрах, він загрозливо грає на банджо. На званій вечері вона виявляє, що не може грати для їхніх гостей, Філ знущається з неї і жінка починає пити. До того часу, як Пітер приїжджає з коледжу, вона стривожена ще більше: Філ бере Пітера під своє крило, що призводить до катастрофічних наслідків. Обидва актори — і Кірстен Данст, і Джессі Племонс — отримали за цей фільм номінації на премію "Оскар".
За словами Кірстен Данст, це одна з найскладніших ролей в її кар’єрі. Перед зніманням вона навмисно дотримувалася дистанції з колегами на майданчику, щоб зануритися в потрібний стан. "Ми з Бенедиктом Камбербетчем не розмовляли одне з одним на знімальному майданчику. Іноді я ні з ким взагалі не розмовляла, щоб у мене був клубок у горлі. Ти почуваєшся таким маленьким — і тільки тоді розумієш, через що проходить цей персонаж. Моя героїня весь час ніби ховається у своїй спальні в нічній сорочці — коли занадто багато п’є, або з похмілля, або занадто налякана, щоб вийти й зустрітися з Філом. У цих сценах вона почувається вразливою. Ми подумали: важливо, щоб її волосся було мокрим, ніби вона завжди приймала ванну, і щоб вона завжди була в цих блідих і ніжних рожевих тонах. Її шкіра ніби зливається з кольорами нічної сорочки...
Всі, хто дивився "У руках пса", звернули увагу на те, яка потужна музика звучить у фільмі, і що вона іноді стає окремим персонажем. Автор музики — гітарист гурту Radiohead Джонні Грінвуд, що входить до списку 100 найвидатніших гітаристів XX століття за версією Rolling Stones. Крім цього, Грінвуд — успішний кінокомпозитор, номінований на премію "Оскар" і "Золотий глобус" за музику до стрічки Пола Томаса Андерсона "Примарна нитка". Цього року Грінвуд також номінований на "Оскара" за драматичну й щемливу музику, що звучить у фільмі "У руках пса".
Крім музики, у фільмі зачаровує картинка — за неї відповідала Арі Вегнер, 37-річна австралійська операторка, у доробку якої "Попіл", "Леді Макбет". Фільм знімали серед захопливих краєвидів Нової Зеландії: Окленд, гори Квінстауна, ранчо на Південному острові.
"Ми хотіли фільм, який ви могли б подивитися знову й дістати інший досвід або продовжити дивитися у своїй голові, коли він закінчиться", — каже режисерка Джейн Кемпіон.
