Оскар 2019: що потрібно знати про режисера Альфонсо Куарона
Напередодні вручення премій "Оскар", яке відбудеться 24 лютого, Vogue.ua розповідає про одного з головних претендентів на перемогу – режисера Альфонсо Куарона.
Альфонсо Куарон народився в Мехіко 1961 року. Його дитинство особливо нічим не відрізнялося від юних років інших режисерів: він хотів знімати ледь не з народження. Він дивився фільми вдома і в кінотеатрах і, мабуть, бачив все, що було доступно в Мехіко в той час: від стрічок Джона Форда і Вітторіо Де Сіка до Джона Г'юстона і Феліпе Казальса. Поруч з його будинком функціонувала легендарна кіностудія Estudios Churubusco і вже з дванадцяти років він спостерігав безпосередньо за знімальним процесом.
Після закінчення школи Куарон вивчав філософію в Національному автономному університеті Мексики і фільми в Університеті студентського кінематографа. "Протягом першого місяця навчання я чув слова "фашист", "мачо", "буржуа". Все було ідеологією. Нас політизували. Люди, які там викладали, хотіли створити політичну ідеологію, а не кіно". Одним з небагатьох моментів, які стали корисні для Альфонсо під час навчання – знайомство з кінематографістом Еммануелем Любецки, з яким вони ще не раз співпрацюватимуть.
Альфонсо так і не закінчив університет. Разом з друзями він зняв короткометражний фільм англійською мовою, і був виключений з університету. Він зазіхнув на священне – мову. Куарон не поділяв ідеї про те, що фільми, зроблені в Мексиці, повинні обов'язково бути іспанською і розповідати тільки про локальне. Іронія ситуації в тому, що першу номінацію на "Оскара" в категорії "Найкращий оригінальний сценарій" Куарон отримав саме за фільм, знятий його рідною іспанською.
До того, як з головою зануритися у світ режисури, після відрахування Куарон працював у кіноклубі в Національному музеї мистецтв і помічником режисера в кількох проектах: "Ромеро" (Джон Дайган, 1989), "Нокаут" (Госе Луїс Гарсія Аграс, 1984) і "Габі: правдива історія" (Луїс Мандокі, 1987). Можливість стати самостійним режисером випала Куарону в ситкомі Hora Marcada, який спонсорував приватний телеканал. Завдяки цьому досвіду режисер подорослішав у професійній царині і навчився розповідати історії, незалежно від місця зйомок або бюджету. Після цього разом з братом Карлосом вони написали сценарій і зняли фільм, який в підсумку стане його першою знаковою роботою – "Кохання під час істерії" (1991).
Далі – типова для багатьох режисерів-початківців історія: міграція в Голлівуд. Для Куарона, як для іноземця, рішення переїхати в США було пов'язано ще і з тим, що в рідній країні були відсутні умови для розвитку кар'єри. "Я опинився в Голлівуді, тому що у мене не було вибору".
Як і багатьом в Голлівуді, Альфонсо довелося чекати своєї черги, щоб досягти успіху. 1993 року Куарон зняв епізод серіалу "Занепалі ангели", виконавчим продюсером якого був Сідні Поллак. Цією роботою він довів, що може працювати в різних жанрах. Потім він зняв фільми "Маленька принцеса" (1995) і "Великі надії" (1998), які принесли йому славу.
2001 року Куарон разом з братом Карлосом зняв фільм, який займає особливе місце в його біографії – "І твою маму теж" (Y Tu Mamá También, 2001). Це історія про двох молодих чоловіків, їхні пригоди і їх сексуальні переваги, відносини з дорослою жінкою – на тлі подорожі автостопом. Стрічка стала найбільш касовою в історії Мексики і першою номінацією на "Оскара" для режисера.
Потім Куарон брав участь в одній з найбільших фентезі франшиз в історії – керував зйомками фільму "Гаррі Поттер і в'язень Азкабану". Цікаво, що він зняв третій фільм про Гаррі Поттера, але навіть не був ознайомлений з книгами, хоч екранізація від цього ні трохи не постраждала. "В'язень Азкабану" був так само улюблений, як і інші частини франшизи, хоча був трохи похмурішим, ніж деякі з них.
Після того, як Куарон закінчив свій кіноальманах "Париж, я люблю тебе" з 18 короткометражних фільмів, він повернувся на великі екрани з фільмом "Останній нащадок Землі". Антиутопія про світ, де перестали народжуватися діти, отримав номінації на премію "Оскар" за монтаж і адаптацію сценарію.
Наступний повнометражний фільм Куарона з'явився на екранах 2013 року. Разом з Еммануелем Любецки він зняв "Гравітацію" з Сандрою Буллок і Джорджем Клуні в головних ролях. Цей технічно інноваційний і візуально розкішний фільм про астронавтів отримав сім премій "Оскар" 2014 року, в тому числі дві премії дісталися Куарону: за найкращу режисуру і монтаж фільму.
Через п'ять років Куарон представляє "Рому" (2018), напівавтобіографічну історію про мексиканську сім'ї середнього класу в 1970-х роках. Незважаючи на те, що у фільмі немає зірок категорії "А" і великого бюджету, він настільки вразив критиків, що отримав 10 номінацій на премію "Оскар". "90% сцен, представлених у фільмі, зняті з моєї пам'яті, – розповідає режисер. – Йдеться про той період, який сформував мене і всю країну. Це був час становлення Мексики".