Фільм тижня: "Звабливий, поганий, злий" з Заком Ефроном
В український прокат вийшов фільм "Звабливий, поганий, злий" про серійного маніяка Теда Банді. Як вовк в овечій шкурі став зіркою Америки, чому він вбивав одних і милував інших? Давайте розбиратися.
Добрими справами не прославишся. Так одного разу вирішив Тед Банді, і з тих пір він відомий всьому світу як жорстокий і холоднокровний маніяк. На його рахунку більше 30 жертв. Його лиходійствам присвячують книжки та фільми, його кримінальні подвиги вивчають агенти ФБР, а ексцентричні шанувальниці досі плачуть над нелегкою долею вбивці.
Але картина "Звабливий, поганий, злий" Джона Берлінгера зосереджується не так на знаменитому душогубові, як на його улюбленій дружині – Ліз Кендал. У списку Банді вона стоїть осторонь: хоча її зовнішні дані повністю збігаються з тими, кого він убивав – довге волосся з прямим проділом, миловидна зовнішність, але з якихось причин маніяк не завдав їй шкоди. Якщо не брати до уваги моральної, звісно. Треба одразу сказати, що режисер Берлінгер так і не відповідає на запитання, чому Кендал вижила. Але приділяє увагу внутрішньому стану героїні. Воно й зрозуміло. Сьогодні ми живемо у час, коли не лише феміністки нової хвилі, але і психологи віщають про різних маніпуляторів: нарцисів, психопатів, пікаперів, аб’юзерів, скамерів та інших негідників. Тед Банді належить сюди ж: мало того, що він убив безліч жінок, так ще і водив за ніс нещасну Ліз.
У пресі про Банді говорять, як про витонченого мізогіна. Його негативне ставлення до жінок навіть можна зрозуміти. Адже коли ти протягом довгих років успішно обманював багатьох дівчат, то згодом сповнюєшся презирства до прекрасної статі в цілому. Якщо почати аналізувати кривавий шлях Банді, то можна прийти до висновку, що вбивав він в основному тих, хто прагнув йому допомогти. Маніяк використовував один і той же вдалий прийом: знайомився з новою милою дівчиною, демонстрував їй свої милиці або фальшивий гіпс, а потім позбавляв життя. Подібність цих дівчат була не тільки зовнішньою, а й внутрішньою – емпатія і дружелюбність перетворювали їх на жертв маніяка.
Зовсім інша ситуація з дамами, які близько зіштовхнулися з Банді і тим не менш залишилися живими. Існує версія, що першою жінкою, яка розбудила в Тедові звіра, стала його однокурсниця Стефані Брукс. У пресі ця "фатальна" леді з'являлася і під іншими іменами: Марджорі Рассел, Леслі Голланд і Сьюзан Філіпс. Одного разу вона сказала Банді, що занадто хороша для нього, тому їм треба розійтися. Можливо, саме цей акт приниження став для Стефанії своєрідним захистом – хоч Банді ще намагався попсувати їй нерви, але відмовився від акту розчленування. З фільму "Звабливий, поганий, злий" ми дізнаємося, що і Ліз Кендал не була такою невинною овечкою. Можна навіть сказати, що Банді дещо є її жертвою. Нещасний маніяк використовував і маніпулював усіма, крім тих, хто сам був готовий встромити ніж у його грішну спину.
Щоправда, на хвилі критики адміністрації Трампа виникла ще одна версія, чому Банді такий поганець. Кривавий вбивця був республіканцем, відкрито критикував "лівих" і прихильників антивоєнного руху. 1972 року він брав участь у виборчій кампанії губернатора Деніела Дж. Еванса, будував інтриги його конкуренту. Одним словом, Тед втілював того самого "білого чоловіка", для якого жінка – не людина, а отже її життя особливої цінності не має.
Режисера Джона Берлінгера набагато більше цікавили не політичні погляди Банді, а його завзятість у запереченні своєї провини. Головний герой готовий виступити перед суспільством у будь-якій ролі, тільки не жорстокого душогуба. Весь фільм він носить маски: романтичний хлопець, дотепний адвокат диявола – самого себе, навіть Анрі Шар’єра – знаменитого "Метелика", про якого Тед Банді прочитав за ґратами.
Друга частина фільму, присвячена суду над Банді, є значно динамічнішою за першу, в якій маніяк крутить шури-мури з Ліз. Цьому є пояснення. Справа в тому, що Джон Берлінгер – документаліст. А "Звабливий, поганий, злий" він випустив на екрани одночасно з телевізійною стрічкою "Бесіди з вбивцею". Сцени суду в художньому фільмі – це точна реконструкція реального суду. Втім, у кінобіографії Берлінгера таких сцен вистачає. Разом зі своїм колегою Брюсом Сінофські він зняв документальні фільми "Сторож брата" і "Втрачений рай". Сюжет і тієї, і іншої стрічки стосувався звинувачень у вбивстві. Різниця лише в тому, що фігуранти були невинними, а Банді жорстоко вбив кілька десятків людей.
Тед Банді прославився своїми злочинами, але в його біографії є ще одна сторінка. Якийсь час він працював у службі довіри і цілком успішно ставив на шлях істинний тих, хто вирішував вкоротити собі віку. Можливо, йому подобалося почуватися всемогутнім – як дарувати життя, так і забирати його.
Текст: Анастасія Ваніна
