В український прокат вийшла стрічка "Ґолда" Гая Наттіва, яка розповідає про легендарну прем’єр-міністерку Ізраїлю Ґолду Меїр та війну Судного дня у 1973 році. Напередодні прем'єри ексклюзивне інтерв’ю українському Vogueдала виконавиця головної ролі, володарка "Оскара" Гелен Міррен. З нею поговорила кінокритикиня Єлизавета Сушко.

Культова британська акторка Гелен Міррен виходить в зум з самого ранку по Лос-Анджелесу. Позаду неї — мальовничий сад кактусів та статуя Буди. Акторка усміхається і залюбки говорить про велику політикиню Ґолду Меїр, яка, до речі, народилася в Києві, на вулиці Басейній.

Свою оскарівську статуетку Гелен Міррен отримала за роль Єлизавети ІІ у фільмі "Королева" (2006), а за своє життя зіграла не одну історичну постать. Міррен відома своєю свідомою громадянською позицією, вона активістка у боротьбі за права жінок та вміє блискуче перевтілюватися в непересічних історичних персонажок, аби розповісти історії боротьби, сили та успіху. Символічно, що карʼєра акторки почалася в театрі, де її першою головною роллю стала Клеопатра. Міррен згадує в мемуарах, що їй найбільше сподобалися сила та пристрасть цієї ролі, і, звичайно, завжди цікаво грати королеву.

За словами 78-річної Міррен, роль визначної прем'єр-міністерки Ізраїлю Ґолди Меїр, залізної леді ізраїльської політики, далася їй непросто.

Про режисера

Для Гая Наттіва байопік став другою повнометражною роботою. Після перемоги на премії "Оскар" з коротким метром "Шкіра", що став першим американським фільмом для ізраїльського автора, його карʼєра пішла вгору. Міррен розповідає, що хоч Наттів і молодий режисер, але дуже впевнений у своєму баченні та розумінні, який фільм він збирається знімати та який результат здобути.

"Найскладніше працювати з тими режисерами, які не знають чого хочуть, — міркує акторка. — Тоді вони потрапляють під вплив оператора, другого режисера чи продюсера. Тому краще працювати з тим режисером, який має власне чітке бачення. Тоді ти усвідомлюєш, яка твоя справжня роль у команді — актор служить персонажу настільки чесно і правдиво, наскільки це можливо. Але також актор має служити режисерові та його баченню і віддати себе в його руки. Я акторка, яка завжди співпрацює, бо почала свій шлях з театру. І тому я люблю тих, з ким можна проживати спільний досвід".

Про фізичне перевтілення

Ґолда Меїр має характерну зовнішність та певні особливості: набряклі ноги, великий ніс, щоки, які нависають над губами, та особливо посаджені брови. Будь-хто міг би зіграти її, тільки якщо б змінив свій вигляд кардинально. Тому над власною зовнішністю Міррен багато експериментувала.

"Це був цікавий досвід. В нас не було багато бюджету та часу, тому ми працювали над образом дуже швидко. У цьому нам допомагала чудова молода жінка С'юзі Баттерсбі, яка заснувала власну компанію з виготовлення протезів. Зазвичай протези з якихось причин майже завжди роблять чоловіки. А тут були дві молоді жінки, які відкрили свою справу, і вони в ній блискучі".

Образ Ґолди складався з восьми накладок на обличчя, на яких зверху наносився макіяж. Таким чином обличчя акторки залишалося рухливим, мало живу та природну міміку. Додатково чіпляли накладки на ноги та вдягали боді, щоб побудувати характерний силует. "Зрештою, це був великий і довгий процес, — згадує Гелен Міррен. — Щодня мені було потрібно близько двох годин вранці, щоб все це нанести, а потім приблизно півтори години ввечері, щоб зняти. Ці ритуали зробили мій день довшим, ніж зазвичай. Плюс перука, боді та накладки на ноги займали час та забирали сили — тому я була з голови до ніг Ґолда".

Про паління в кадрі

В житті Гелен Міррен ніколи не палила цигарки, але для кадру їй вже кілька разів доводилося це робити. "Ґолда" не стала винятком, адже сама Ґолда Меїр дуже багато палила. Протягом всіх знімальних днів акторка мала цигарку в руці, але забиту не тютюном, і так правдоподібно затягувалася, що глядачі з легкістю їй повірять.

"Вона завжди палила. Тож я не могла цього не робити. Також я довго працювала з голосом: Ґолда мала специфічний тембр, і я хотіла його відтворити. Люди думають, що англійською Ґолда розмовляла з акцентом, але це неправда, бо вона виросла в Америці і мала американську вимову. А через куріння її голос був грубим, типовим для курця. Найцікавішою частиною мого двогодинного гриму було те, що я могла цей час слухати виступи Ґолди та вивчати, як вона звучить".

Іншим важливим елементом у підготовці для ролі була хода. Для Гелен це стало другим за важливістю після роботи над макіяжем та перукою — до речі, за грим стрічку номіновано на "Оскар" 2024 року.

"Для відтворення історичних осіб голос і хода завжди було для мене вкрай важливі. Зокрема, коли я грала королеву, так само вчилася її специфічних рухів, на це знадобилося багато тренувань. З Ґолдою все почалося з дослідження її хвороби. Вона пише у своїх спогадах, що завжди відчувала певний дискомфорт в ногах, особливо в щиколотках. Тож я розбиралась та спостерігала у хроніці, як вона рухалась".

Про психологічний аспект перевтілень

Фізичні перевтілення супроводжують карʼєру Міррен з ранніх років до сьогодні, від Цезонії у "Калігулі" 1978 року до ролей дружини Гічкока, королеви Єлизавети та власне Ґолди Меїр. У розмові вона міркує про психологічний аспект цих перевтілень, які щоразу змінюють і її саму.

"Спочатку весь процес був шокуючим, тому що ти не хочеш відмовлятися від того, яка ти насправді. Але дивна річ — в нас були довгі знімальні дні, протягом яких я дивилася у дзеркало і бачила там Ґолду. І мені вдалося звикнути. Тому коли ввечері я знімала накладки і грим, не впізнавала себе, бо в якийсь момент почала ототожнювати себе зі своєю героїнею. Я не просто грала її, я щодня досліджувала її психологію".

Про історичні дослідження

Основну інформацію про героїню Гелен знайшла в інтернеті. Крім того, корисною стала книга, яку написала сама Меїр про своє життя ("Моє життя" вийшла українською у видавництві "Наш Формат". — Прим. ред.) Але спиратися лише на погляд людини на саму себе — це хибна доріжка, впевнена акторка. Тому в нагоді стала книга сина Ґолди Меїр (My Mother Golda Meir: A Son's Evocation of Life With Golda Meir), яка дала розуміння, як її бачили близькі люди.

Цікаво, що на цю роль Гелен Міррен обрав онук Голди. Гідеон Меїр розповів, що читав сценарій на різних етапах, і коли постало питання кастингу, жодна з акторок його не переконала. Тоді він запропонував Гелен Міррен. Сама Гелен каже, в неї не було жодних розмов з нащадками Ґолди до знімань, а з онуком вони зустрілися вже після того, як фільм був відзнятий. "Я не знала, що він назвав мене як найкращу акторку для цієї ролі. Він дуже підтримував фільм. І для мене це було важливо, бо крім того, що вона була політикинею, вона реальна людина, спогади про яку та чию сімʼю не хочеться образити".

Про власне походження

В багатьох інтерв'ю напередодні прем’єри Гелен зізнається, що кілька разів вказувала режисеру, що не має єврейського коріння. Але для акторки з понад п'ятдесятирічним стажем роботи в кіно це було не так важливо, тому що вона відчувала, що впорається.

"В сучасному світі кастингів вже не дуже заведено, наприклад, брати дивних людей зіграти дивака. Світ суттєво змінився за останні десять років та став значно етичнішим. Ми більше не хочемо визначати ролі за національністю. Бо, наприклад, якби євреї грали лише євреїв, це була б жахлива втрата для нашого акторського світу, тому що так багато дуже чудових акторів та акторок мають єврейське походження, і хотілось би бачити, як вони грають усі можливі ролі".

Натомість для Гелен Міррен було дуже важливо, що режисер стрічки, Гай Наттів, ізраїльтянин за походженням. Якби це був не ізраїльський режисер, це була б дуже небезпечна територія, зізнається вона. Завдяки його походженню акторка почувалася впевненіше в процесі. До речі, до втілення відомих особистостей, які є євреями, Гелен Міррен ставиться з великою увагою та чутливістю. Одразу після виходу трейлеру фільму "Маестро" Бредлі Купера про диригента Леонарда Бернстайна, якого зіграв сам Купер, Гелен Міррен висловилася критично про той візуальний образ, який вона побачила. Акторка вважає, що між авторським втіленням та характерними рисами постаті, про яку знімають кіно, є тонкий баланс, який потрібно втримати. А в тому гримі, який ми бачимо на Бредлі Купері, є дещо образливе, на її думку.

"Зіграти Ґолду та не спотворити її образ було для мене вкрай важливо. Бо не так багато жінок в історії очолювали країни. Це вже цікаво — зіграти жінку, яка пройшла свій шлях до такої посади. Її історія — це подолання барʼєрів. Бо вона проторувала шлях для жінок в умовах такої складної ситуації, такої складної країни як Ізраїль".

Продовжуючи міркувати про постать Ґолди, вона згадує Маргарет Тетчер з Фолклендською війною. "Але це був набагато менший виклик, ніж той, з яким Ґолда зіткнулася під час війни Судного дня. Ви, українці, як ніхто розумієте, що таке незаконне вторгнення — ізраїльтяни мусили його відбити, інакше країни більше не існувало б. Ізраїля не було б, якби єгиптяни тоді перемогли. Ви зараз також знаходитесь в історичній точці для своєї країни. Для обох країн, Ізраїля тоді та України зараз, це абсолютна боротьба за виживання".