Як режисерка Софія Коппола і акторка Кейлі Спені створювали байопік про дружину Елвіса Преслі "Прісцилла" —одну з найгучніших стрічок року? Кінокритикиня Наталя Серебрякова спеціально для українського Vogue поговорила з цим творчим дуетом перед українською прем’єрою фільму. Він виходить в український прокат 11 січня.
Прісциллі (Кейлі Спені) чотирнадцять років, вони тиха дівчина, яка поки що навіть і не мріє про кохання. Та якось її запрошують на вечірку, де буде той самий Елвіс Преслі (Джейкоб Елорді). Співак вже є досить популярним в Америці, і цей факт приголомшує батьків Прісцилли: як відпустити підлітку у компанію чоловіків, які будуть пиячити та чіплятися? Попри все, вони погоджуються. Перше знайомство з Елвісом розбуджує у думках Прісцилли таке незнайоме і дивне відчуття. І ось він телефонує їй знов і запрошує на справжнє побачення. "Чому ви обрали мою доньку?" — запитує суворий тато. Річ у тім, що Елвіс поруч з Прісциллою почувається справжнім.
Феномен 25-річної акторки Кейлі Спені, яка досі була відома за своєю роллю у фільмі "Погані часи в Ель-Роялі", полягає у тому, що вона зіграла роль коханої жінки культового рок-музиканта у віці від 14 до 28 років. У мемуарах Прісцилли Преслі 1985 року "Елвіс і я", на яких базується фільм Софії Копполи, авторка прагнула розповісти історію в хронологічному порядку, починаючи з першої зустрічі пари в 1959 році. Фільм, який виходить у український прокат 11 січня, показує злети та падіння їхніх тривалих стосунків, весілля в Лас-Вегасі 1967 року, народження доньки Лізи-Марі та розлучення 1973 року.
Ще до знайомства з режисеркою Софією Копполою, в 15 років, Спені подивилася її фільм "Незайманки-самогубці" (1999). Це була історія про звичайну сім’ю, в якій трапилося лихо — старша донька вкоротила собі віку. Батьки вирішили так берегти молодших доньок, що впровадили для них численні заборони — не можна було виходити на вулицю, спілкуватися з підлітками, навіть дивитися у вікно. Кейлі так перейнялася історією фільму, що вперше у житті почала мріяти стати акторкою. І ось — подарунок долі. Десять років по тому у її квартирі пролунав телефонний дзвінок від Софії Копполи, яка запросила Кейлі на каву. На зустрічі Коппола запропонувала Спені зіграти роль Прісцилли, яка згодом принесе акторці нагороду — кубок Вольпі за "Найкращу жіночу роль" на Венеційському кінофестивалі торік у серпні.
Кейлі розповідає про першу зустріч із Софією: "Я виросла, спостерігаючи за роботами Софії, тож нервувала. Мені подзвонили і сказали, що Софія хотіла зустрітися за кавою. Тож інформації було небагато. В нас вийшла приємна розмова, але першу половину я думала: "До чого вона веде?""
Потім, вже на знімальному майданчику, Спені зустрілася з Джейкобом Елорді ("Ейфорія"), який продемонстрував зовсім інше бачення фігури Елвіса. Кейлі пригадує: "Я була шанувальницею творчості Преслі, і тому мені було цікаво, що він запропонує. Я одразу ж написала Джейкобу, коли дізналася, що він буде грати Елвіса, і ми зустрілися кілька разів. Я просто хотіла зрозуміти, який він насправді, і прагнула, щоб ми почувалися комфортно одне з одним, бо знала: щойно ми почнемо знімати, ми такими і будемо. Це безумство — зніматися разом тридцять днів, і він підтримував мене протягом усього процесу. Джейкоб провів так багато досліджень, до того ж він по-справжньому харизматичний і віддав все своє серце ролі".
Під час знімань трейлер Елорді був поруч із трейлером Спені, тож акторка помітила, що Джейкоб увесь час дивився фільми з Елвісом, обвішав увесь трейлер його фотографіями та навіть позбувся свого австралійського акценту.
"Я думаю, ми справді добре провели час, — продовжує Спені. — Ми каталися на гольф-карах десь опівночі, і Джейкоб дійсно розважав нас. В перший знімальний день влаштували вечірку біля басейну. Феєрверки, поцілунки, всі ті моменти, коли Елвіс і Прісцилла перебували на вершині свого життя, було по-справжньому весело знімати. Було цікаво спостерігати за Джейкобом, як, він, наприклад, виконував одну з пісень Преслі на сцені у повному образі. Це було приголомшливо: костюм ніби оволодів ним, і він почав рухатися інакше".
Спені описує підхід Копполи як "імпресіоністський", порівнюючи стосунки Прісцилли та Елвіса з пригодами Аліси в Дивокраї, яка спускається в кролячу нору. Але наприкінці фільму, зазначає вона, "у Прісцілли відкриваються очі на інші речі".
Софія Коппола вважає, що Прісцилла — це складний жіночий персонаж, схожий на ті, які зазвичай вона створює у своїх фільмах (пригадаймо хоча б "Труднощі перекладу" зі Скарлетт Йоганссон): "Це історія про те, що мене завжди цікавило: як люди стають тими, хто вони є, і знаходять свою ідентичність. А ще я дійсно сильно пов'язана з поколінням моєї матері. Дивлюся на те, через що вона пройшла, а потім на своїх доньок — які ми різні і які схожі".
Кейлі Спені пригадує, як вперше готувалася до ролі: "Я знайшла час, щоб зустрітися з самою Прісциллою Преслі і спробувати пройти з нею разом через цей розділ її життя. Я хотіла, щоб вона почувалася комфортно, а не так, ніби я беру у неї інтерв'ю. Але вона пустилася в такі специфічні спогади про них із Елвісом… Вона говорить дуже тихо, проте в неї є ця лють, завдяки якій вона ніколи не була жертвою. Це те, що я намагалася відтворити на екрані".
Софія Коппола погоджується, що допомога Прісцилли Преслі була дуже доречною під час роботи над фільмом: "Я часто з нею розмовляла, коли починала проєкт, а потім, коли працювала над сценарієм, ставила запитання про те, що можна додати, щоб заповнити усі прогалини в історії. Ми разом пропрацювали сценарій. Наприклад, сцена на початку фільму, де Елвіс і Прісцилла у кінотеатрі, та Елвіс підспівує під фонограму з Гамфрі Богартом і говорить про Марлона Брандо. Я не думаю, що це є в книзі, це була історія, яку Прісцилла розповіла мені. І я подумала, що було б дуже важливо включити її, тому що вона так багато говорить про його розчарування як митця. Елвіс хотів бути серйозним актором, і ця сцена дає нам зрозуміти, звідки походить його розчарування. Отже, подібні речі для фільму важливі, як і її досвід, чому вона не могла бути по-справжньому близькою з жодною з дружин "Мемфіської мафії"".
Важливу роль у фільмі відіграє зовнішній вигляд Прісцилли, тож дизайнерам та візажистам довелось добре попрацювати над костюмами та зачісками героїні. Розповідає Спені: "Зачіска, макіяж і костюми заземляли мене і допомагали орієнтуватися в часі". Елвіс справді вплинув на стиль дружини, якось наказавши пофарбувати волосся в чорний: "Як Прісцилла уявляла себе, як намагалась відповідати правилам, а потім наважилась їх порушити — все це було цікаво показати в моді, зачісках і макіяжі". Фільм знятий не в хронологічному порядку, а це означає, що Спені "була вагітна вранці, а по обіді їй було 14 років". Спені та Коппола використовували зачіску, макіяж і костюми (приблизно 130 образів), щоб допомогти закріпити історію в часі.
Спені пригадує, що почувалася супергеройкою з "вуликом на маківці" за тодішньою модою: "Це по суті ще одна голова, досить важка. Ти начебто рухаєшся інакше, радості в тебе насправді не так багато, але це була остання частина нашого знімального графіку і дуже важлива частина для мене". І Кейлі дуже вдячна Прісциллі Преслі, яка підтримувала її на цьому шляху: "Це була моя остання телефонна розмова з нею перед тим, як ми почали знімання. І вона сказала: я завжди тут, я вірю в вас, ви можете зробити це. У вас є досвід, щоб зіграти реальну людину".
Софія Коппола розповідає, що під час знімань було безліч моментів, які яскраво передавали шалений образ життя Прісцилли у Грейсленді (до речі, віллу Елвіса побудували для знімань у Торонто): "Я маю на увазі ті моменти фільму, де вона ходить до католицької школи, ночами розважається з Елвісом, а вранці їй знову треба до школи. І вона думає: як пояснити черницям, що я вибираю, який пістолет пасуватиме до мого блискучого плаття? У нас є кадр, на якому вона просто розкладає зброю, і це саме такі моменти, схожі на божевільні контрасти у її житті. І улюблений фрагмент — нарощування вій перед початком пологів, бо це так багато говорить про неї та жінок того часу. Або коли вона вперше переїжджає до Грейсленда і сідає по черзі на всі стільці. Вона тренується, як це — бути леді в будинку".
Як і у всіх фільмах Софії Копполи, значну роль у "Прісциллі" відіграє саундтрек, який розкриває повну картину ретромузики 1960-х. Фінальною піснею режисерка обрала I will always love you Доллі Партон (більш відома у виконанні Вітні Г'юстон). Коппола коментує свій вибір: "Я думаю, що для мене найважливіше те, що Прісцилла хоче бути вірною собі. Вона зрозуміла, що, хоча здавалося, в неї було ідеальне життя (якого насправді не було), це було неправильно для неї. Я маю на увазі, що в неї був поверховий ідеал, але вона залишила все це. На початку 1970-х жінці було дуже важко розлучитися з впливовим чоловіком, не маючи власного доходу, але в неї були віра в себе і сила. Вона знала, що їй треба піти і знайти своє власне "Я" поза ним. Тому я думаю, що в її історії є щось наснажливе: ніколи не пізно знайти справжню себе".
