Актриса Флоренс П’ю про знімання у фільмі "Чорна вдова" та рух #MeToo
Після доленосного для неї року молода британська актриса Флоренс П’ю виходить на новий рівень — і грає супергероїню в блокбастері Marvel "Чорна вдова".
Флоренс П’ю 24 роки, з них сім вона активно знімається в кіно. Світ заговорив про неї 2018 року, коли вона знялася в телевізійній екранізації детектива "Маленька барабанщиця" Джона Ле Карре. У цьому мінісеріалі актриса так майстерно увійшла в роль, що надихнула Ле Карре на створення героїні на ім’я Флоренс у новому романі, який тільки готується до друку. Торік вона зіграла в комедії про реслінг "Боротьба з моєю родиною" режисера Стівена Мерчанта, співавтора телесеріалу "Офіс". Потім — у горорі "Сонцестояння". А найгучніша її робота на цей момент — роль в адаптації роману Луїзи Мей Олкотт "Маленькі жінки", яку зняла Грета Гервіг. Восени ж Флоренс з’явиться в ролі Олени, спаринг-партнерки Скарлетт Йоганссон, у фільмі всесвіту Marvel "Чорна вдова".
Таке розкішне портфоліо перетворило Флоренс П’ю на перспективну голлівудську актрису із широким діапазоном ролей і майже надздібностями, а водночас на дівчину, яка, схоже, вже точно знає, чого хоче. Незадовго до нашої зустрічі Флоренс повернулася до Лондона з Марокко — після кількох місяців "реслінгу" зі Скарлетт Йоганссон на знімальному майданчику. Ми сидимо в ресторані арабської кухні в тихому куточку ринку Borough — трохи віддалік від пекарів, що перекрикують одне одного, бакалійників, продавців трюфелів, шинки й першокласних сирів. Колись жорстка жінка з вольовим характером, Гранзо Пет, бабуся Флоренс, привозила її сюди з Оксфорда. Майбутня актриса була ще дитиною, і вдвох з бабусею вони дегустували тут шинку й сири перед майбутнім візитом у театр. Тепер Флоренс сидить навпроти мене в чорній футболці Ragyard із зображенням двох скорпіонів і потягує коктейль. Поруч лежить чорний шовковий бомбер, який вона купила в секонд-генді ще у вісім років і досі носить.
"Я навіть не уявляла, як це — зніматися в одному з таких фільмів", — Флоренс описує своє знайомство зі всесвітом Marvel. "Природно, ти маєш фізично відповідати своїй ролі, тому що весь сенс, — додає вона з іронією, — у тому, що ти кожну мить супергерой". Найулюбленішим заняттям Флоренс на зніманні було тусуватися в павільйоні в каскадерів. Попри те що на знімальному майданчику її постійно страхувала дублерка, вона завжди прагнула виконувати трюки сама. Як зазначила режисерка "Чорної вдови" Кейт Шортланд, Флоренс виявилася дуже сміливою: "Вона наче зроблена зі сталі. Абсолютно безстрашна".
Але найбільше актрису тішить феміністичне посилання фільму. "Чорна вдова" — тільки другий фільм у кіновсесвіті Marvel (після "Капітана Марвела"), який виводить на перший план жінку-супергероїню. Подробиці сюжету зберігають у таємниці до виходу фільму в прокат у листопаді, але Флоренс стверджує, що стрічка "стосується дійсно складних тем". "Історія болюча, емоційна, смішна, але в жодному разі не „ванільна". Вона про зламаних жінок, які буквально збирають себе по шматках, щоб іти далі". Режисерка Кейт Шортланд додає, що разом з актрисами — Флоренс П’ю, Скарлетт Йоганссон і Рейчел Вайс — вони "хотіли створити свій інтимний світ усередині величезного кіновсесвіту Marvel". "Ми показуємо жінок з плоті й крові. Їм не потрібно було зображувати із себе пай-дівчаток".
Так вийшло, що Флоренс П’ю розпочала свою кар’єру в кіно в особливий момент — в епоху #MeToo й боротьби за права жінок. Символічно, що перші фільми, у яких вона грала, зняли саме жінки. Часто амплуа старлетки передбачає вразливу дівчину, чиє просування частково залежить від прихильності її начальства (переважно чоловічої статі). Утім Флоренс пропонує свою альтернативу. Вона згадує, як років п’ять тому читала про те, що Дженніфер Лоуренс платили менше, ніж її колегам-чоловікам, і думала: "Ей, це не може бути правдою!".
Флоренс виросла в родині керівників: її батько власник ресторанів в Оксфорді, дідусь керував пабом. "Ми велика ненажерлива родина", — жартує Флоренс, хриплувато сміючись. Її мати хореограф, у гостях у них часто бували артисти, тому П’ю пов’язує гарну їжу й галасливу компанію із самовираженням і впевнена, що приготувати вечерю для когось — "один з найпростіших, але й найчудовіших способів влаштувати побачення". Коли ми після обіду прогулюємося до сирної крамниці на ринку, Флоренс ставить власнику крамнички такі влучні запитання про сир, що той миттєво пропонує їй роботу.
З трьох до шести років вона жила в Іспанії зі своїми батьками, братом і сестрами. Переїзд туди був пов’язаний з хворобою Флоренс: вона страждала від того, що пізніше діагностували як трахеомаляція. Під час дихання її трахея частково провалювалася після кожного вдиху, тому в дитинстві вона провела багато часу в лікарнях. Зараз від хвороби у Флоренс залишився, за її висловом, "тільки страхітливий кашель" — кожен, хто бачив сцени, де вона плаче в "Сонцестоянні", згадає цей страшливий гортанний стукіт. Перенесена хвороба також залишила дівчині незвичайний голос. Коли Флоренс була підлітком, її мама почала завантажувати на YouTube домашні відео з піснями дочки. На вебсервісі й нині можна знайти Флоренс під псевдонімом Флоссі Роуз (Flossie Rose): вона сидить на ліжку й співає кавери Oasis, акомпануючи собі на гітарі.
Після зустрічі в Лондоні ми домовилися перетнутися ще раз — через півтора місяця в Лос-Анджелесі, щоб продовжити інтерв’ю. Там Флоренс веде мене до своєї улюбленої вінтажної крамниці: це Laurel Canyon, розміщеної в колишньому заміському будинку Джима Моррісона. П’ю сидить на широкій дерев’яній веранді 100-річного будинку й має дуже органічний вигляд: на ній чорні атласні широкі штани, еспадрильї на танкетці й чорна майка на бретельках, її волосся підібране старим шовковим шарфом. Але Флоренс не завжди почувалася так легко в цьому місті. Вперше вона приїхала до Лос-Анджелеса у 2015 році — їй було всього 19 років, і вона ніколи не була в США раніше. За її словами, це був "жахливий час", тому що кожен, хто бачив Флоренс уперше, без сорому починав говорити про її зайву вагу.
Тоді Флоренс брала участь у доленосному для неї проєкті — "Леді Макбет", похмурій інді-драмі за мотивами повісті Миколи Лєскова "Леді Макбет Мценського повіту". Героїня Флоренс — депресивна, ув’язнена за ґратами буденності дружина багатого спадкоємця. Ця незвичайна роль, каже Флоренс, дала їй перше розуміння того, що означає гарне кіно, непоганий актор, — і можливість побачити свої слабкі місця. "Мені подобається почуватися „голою" на зніманні. Подобається бути роздратованою, скривдженою, негарною. Але якщо з’являється можливість бути ідеальною й милою, я починаю панікувати". Саме завдяки ролі в "Леді Макбет" Флоренс помітили Грета Гервіг і Кейт Шортланд, які пізніше запросили її на фільмування "Маленьких жінок" і "Чорної вдови".
Досвід, який Флоренс отримала на зніманні фільму "Леді Макбет", також змусив її пообіцяти собі, що вона не повернеться до Лос-Анджелеса доти, "доки не дізнаюся, хто я є". Через п’ять років, наприкінці минулого року, актриса повернулася — з промотуром "Маленьких жінок" — зовсім іншою. Зізнається, що зрозуміла своє призначення: "Бути сильною. Сила викликає чималий захват, коли ти раптом помічаєш її в себе. А якщо вона потрібна для тієї роботи, яку ти вибрала, то й поготів".
Текст: Габі Вуд
Фото: Daniel Jackson @Art + Commerce.
Стиль: Jorden Bickham @Bryant Artists.
Зачіски: Esther Langham @Art + Commerce.
Макіяж: Susie Sobol @Julian Watson Agency.
Продюсер: PRODn @Art + Commerce