Актор Костянтин Темляк — про знімання фільму "БожеВільні", театр і допомогу війську
Цей рік буде насиченим для 30-річного актора Костянтина Темляка. У його рідному Театрі на Подолі два тижні тому вийшла прем’єра — за "Процесом" Кафки. Тим часом до виходу готується кілька фільмів — зокрема драма "БожеВільні" режисера Дениса Тарасова, в якій Костя зіграв волелюбного юнака, що стає жертвою радянською каральної психіатрії, та романтична драма "Смак свободи" (з 7 березня).
В інтерв’ю Костя розповідає про нові роботи в театрі та кіно і міркує, чому найцікавіше в акторській професії — це експериментувати та досліджувати межі власних можливостей.
На знімання Vogue, присвячені новому поколінню молодих українських акторів, Костя Темляк приїжджає пізно ввечері, після 12-годинного знімального дня в лісі під Києвом (на календарі — грудень). Втомлений, брудний, зі скуйовдженим волоссям. У розпалі — робота над 4-серійним проєктом Дениса Тарасова "Евакуація", який розповідає про перші місяці повномасштабного вторгнення. Темляк грає іноземця, поляка, який приїздить в Україну, аби евакуювати з Півдня країни своїх близьких та стикається з жорстокою реальністю страшної війни.
"Це історія про європейця, який приїздить в Україну з думками про Женевську конвенцію — адже він впевнений, що це просто "конфлікт", що дипломати та політики завжди зможуть домовитися", — розповідає згодом Костя про свого персонажа, коли ми записуємо інтерв’ю в стінах Театру на Подолі. — Поступово герой потрапляє в такі ситуації, коли з "домашнього котика" стає вовчкуватим. Він розуміє, що Женевські конвенції не працюють на цій війні. У процесі мій персонаж дуже змінюється, фактично помирає та оживає знов".
Знімання серіалу "Евакуація", що вийде вже навесні, тривали 17 днів, з них 14 — в лісі та полях, при нульовій температурі. Для Темляка це не перший складний досвід, адже за пів року до великого вторгнення він знімався в головній ролі у стрічці "БожеВільні" Дениса Тарасова, більшість сцен якої зняті в стінах Кирилівської психіатричної лікарні. Події відбуваються в 1970-ті роки в Києві, а Костя грає Андрія Довженка, який, працюючи на радіо, навмисно вмикає в ефір заборонену західну рокмузику, за що оголошується ворогом народу та відправляється на примусове жорстоке лікування в психіатричну лікарню спеціального типу. Робота над фільмом була неабияким викликом: Темляк значно схуд, а під час фільмування йому випадково зламали ніс, і в частині сцен він грає з набряком на обличчі. Актор ставиться до фізичних викликів спокійно, як до частині своєї роботи, — і зауважує, що "для актора важливо завжди закалятися — фізично і ментально".
"Я взагалі дуже практично сприймаю свою професію. Коли ми знімали "Евакуацію", в одній зі сцен я тягнув на собі свого колегу Романа Ясіновського, граючи, що в мене поламана нога. Було цікаво це зробити. Коли ти проходиш ці челенджі на зніманнях, тобі не потрібно шукати якусь додаткову зацікавленість у професії, тобі цікавий сам процес та ті трансформації, які з тобою відбуваються, з тілом та духом. А ще я думаю, справа в азарті — важливо підходити з ним до професії".
Я багато спілкуюся з військовими, і неодноразово вони казали: "Костя, "Кіборги" мене витягли, це круте кіно"
Готуючись до ролей, Костя часто досліджує роль через досвід, який проживає його герой. "Я з тих акторів, хто готується інтуїтивно. Так, коли ми починали роботу над "БожеВільними", я мав змогу переночувати в Кирилівський лікарні. Уявляв, ходив, дивився, думав". Костя говорить, що це складно передати в інтерв’ю, проте йому було важливо провести ніч наодинці з простором, де пізніше зніматиметься, — аби уявити, що він тут живе. Адже досвід, який переживає його герой — здорова людина, яку примушують лікуватися від нібито шизофренії, це фактично жах, а "жах грати весь час неможливо". "Тому я шукав "маячки", аби звикнути до цього образу". Образ Андрія Довженка актор називає однією зі своїх найцікавіших ролей, адже грати складних за характером протагоністів завжди цікаво. До того ж Костя відзначає команду та партнерів, що оточували на зніманнях. "В кіно ти знайомишся з іншими акторськими школами, і це дуже класно. Я існував, дивився на колег, сприймав щось нове. Олег Стефан, Віталій Салій, Ірма Вітовська, Остап Ступка, Віктор Жданов, Андрій Мостренко — у "БожеВільних" грають великі актори".
Варто сказати, що азарт, любов до випробувань і відкритість до нового завжди були частиною Костіного характеру. Він народився й виріс у Криму, в курортному місті Саки. З дитинства ходив у походи в гори, професійно займався скелелазінням (за чим дуже сумує зараз), до чого привчив батько — професійний військовий льотчик. Сьогодні Костя займається йогою, східними практиками, медитує, це допомагає "розвивати волю", таку необхідну для перевтілення в різних персонажів. Широкій аудиторії Костя став відомий у 2017 році, після виходу на екрани воєнної драми "Кіборги" Ахтема Сеітаблаєва — про оборону Донецького аеропорту в 2015-му. У фільмі, де Сеітаблаєв зібрав блискучий акторський склад — з В’ячеславом Довженком, Андрієм Ісаєнком, Віктором Ждановим, Романом Ясіновським, — на той час 23-річний Темляк, який щойно закінчив Інститут Карпенко-Карого, зіграв добровольця-медика з позивним "Псих". Цей фільм Темляк називає визначальним для початку своєї кар’єри і каже, що до сьогодні отримує відгуки від військових, які дякують за цю роботу.
"Я ще рік тому не міг відповісти на питання, чи варто зараз, під час повномасштабної війни, вкладатися в кіно чи театр, — міркує актор. — Але сьогодні точно знаю, що варто. Соціальний адреналін, що був на початку вторгнення, спадає, а триматися треба. Я багато спілкуюся з військовими, і неодноразово вони казали: "Костя, "Кіборги" мене витягли, це круте кіно". І якщо ми не будемо давати якісний український контент, то ця лакуна заповнюватиметься чимось іншим".
Я запитую Костю, чи готовий він і далі грати військових, адже далі таких фільмів зніматимуть дедалі більше. Він каже, що часто міркує про етичність цього питання — не тому, що "не має права, а тому, що в нас дуже багато українських акторів, які були у війську та мусять мати переваги на кастингах". "Наприклад, у нас в "Евакуації" залучено кілька акторів, що сьогодні несуть службу: і Паша Алдошин, і Сергій Коршеков. Це здається мені дуже правильно — коли в кіно ми показуємо наших героїв. А чи цивільний актор має це роботи? Думаю, якщо ти впевнений, що можеш зробити, — це добре. З іншого боку, грати військового, коли це поруч, коли війна всюди, — на це треба знайти сміливість".
Сам Темляк сьогодні активно поєднує акторську роботу й волонтерство. Він є частиною організації "Волонтерська сотня", їздив на Херсонщину після деокупації; також є позаштатним співробітником угрупування "Тактична медицина Північ". Це команда інструкторів, які працюють за міжнародним стандартом та навчили тактичній медицині вже понад 20 тисяч українських військових. Костя проводить навчання з риторики з інструкторами, навчає їх бути переконливим ораторами. "Це прописано в стандартах американської армії — інструктор з тактичної медицини має пройти основи комунікації та бути хорошим спікером, це один з екзаменів для інструкторів. Ти можеш бути класним бойовим медиком, але твоя робота, зокрема, і в тому, аби донести інформацію до військових". Паралельно актор сам закінчив базовий курс із тактичної медицини — "на рівні того, що потрібно кожному солдату", каже він.
Ми нарешті починаємо розуміти, що театр не тільки там, де повільно ходять і гучно розмовляють. Театр буває дуже різним
Поєднувати в одному дні такі різні задачі, як робота з бойовими медиками та знімання в кіно — звична для Темляка справа, проте частіше за все ви можете зустріти його в театрі на Подолі, адже Костя грає по 12—15 вистав на місяць. "Мене це влаштовує, мені більше подобається працювати, ніж не працювати. Коли я не працюю, я нервую", — сміється він. Театральний бум, що переживає нині Київ, — а квитків на його нову виставу "Процес", що поставив у Театрі на Подолі молодий яскравий режисер Давид Петросян, немає на найближчий місяць — актора тішить.
"Ми нарешті починаємо розуміти, що театр не тільки там, де повільно ходять і гучно розмовляють. Театр буває дуже різним. Я щасливий, коли приходить глядач, — є більше мотивації роби гарні вистави. А коли є гарні вистави, приходить глядач — таким чином ми одне одного мотивуємо розвиватися. Я пам’ятаю, коли був студентом, у 2012—2015 роках, у театральних залах було багато порожніх місць. А важко грати на всі 100 %, коли зал порожній. З повномасштабним вторгненням ми боялися, що людей не буде, — але в нас аншлаги. Це дуже надихає — ти бачиш, що людям це потрібно. Глядач зараз взагалі дуже голодний до емоцій. Якщо це трагедія, то він плаче, бо йому є про що поплакати. Якщо він сміється, то як в останній раз — тому що це дійсно може бути востаннє".
"Процес" — екзистенційний роман Кафки про Йозефа К, який одного ранку просинається від того, що в його будинок вриваються люди, які заарештовують його невідомо за що, — режисер Давид Петросян вирішує як іронічну та легку за формою виставу, адже говорити про трагічне легше через оптику гумору. Вистава вийшла стильна, пластична, з неочікуваними акторськими рішеннями. Ми спілкуємося з Костею майже одразу після прем’єри, і він помітно натхненний. "Це дуже хороша робота, — усміхається він. — Настільки, що я навіть не соромлюся це казати, хоча це й нескромно. Естетика Давида, його іронія, вміння вирішити сцену — мені так нечасто щастить, аби попрацювати з такими режисерами. Давид — це не актор, який вивчив режисуру, не театрознавець, що закінчив курси режисури, а справжній режисер за складом своїх думок, за поглядом на світ. Найприємніше в роботі з Давидом те, що я йому довіряю, бо режисер насправді — це очі актора. Адже зсередини ми граємо одне, а глядач бачить інше — а режисер здатний побачити тебе збоку та може допомогти". Найближчі покази вистави "Процес" у Театрі на Подолі — 3 і 4 лютого.
Світова прем’єра "БожеВільних" відбулася на Варшавському кінофестивалі, де стрічка здобула special mention у межах конкурсу 1—2 COMPETITION, проте на прем’єрі Кості не було. Отримати дозвіл від Мінкульта та поїхати за кордон представляти Україну на фестивалі — цілком можливо для українського актора призовного віку, проте Костя каже, що свідомо не залишає Київ: "У мене є якийсь незрозумілий страх — я вже один раз поїхав із Криму, і це дуже погано скінчилося…" Рідний Крим Темляк залишив у 2011-му, одразу після закінчення школи — поїхав вступати на театральний у Київ. Сьогодні на окупованому росією півострові живе батько Кості, пенсіонер. Про Крим ми говоримо без диктофону, бо це залишається небезпечним для Кості та його родини. Актор зізнається, що часто бачить Крим у снах: "Це так дивно — але це приємні сни, не сумні. Бачу море, небо, навіть запахи уві сні відчуваю".
Коли насамкінець нашої розмови я питаю Костю, що допомагає йому триматися морально та лавірувати між волонтерством, акторством і необхідністю щодня виходити на сцену, коли новини іноді збивають з ніг, він знову згадує про Крим та море. "Я виріс біля моря. Коли високі хвилі, ти не можеш нічого робити, не в твоїх силах зупинити море. Єдине, що ти можеш зробити реально, — піймати хвилю та зробити так, аби вона тебе не збила".
Костянтин Темляк — учасник знімання "Епоха Ренесансу"зимового числа Vogue Ukraine Edition.
Текст: Daria Slobodianyk
Відео: Yulya Dahl, Misha Omelchuk
Фото: Yan Wasiuchnik
Стиль: Eugenia Skvarska
Макіяж: Svitlana Rymakova, Dasha Taivas
Зачіски: Yulia Stets, Yulia Kuzmenko
Асистентки стилістки: Margaryta Starkova, Anna Soli
