До Vogue UA Conference 2023 залишилося
SOLD OUT

Найкращі українські фільми 2020 року за версією Вікторії Тігіпко

Попри те, що 2020-й був складним роком для кінематографа, ми побачили багато прекрасного українського кіно. Найкращі українські фільми року спеціально для vogue.ua вибрала Вікторія Тігіпко, президентка Одеського міжнародного кінофестивалю й голова Наглядової ради Української кіноакадемії.

Атлантида

Реклама

Антиутопія Валентина Васяновича "Атлантида" була чи не найочікуванішим фільмом року. На нього чекали навіть ті, хто не звик дивитися фестивальне кіно. Але тема, порушена у фільмі, та форма, у якій її зобразив режисер, зробили зі стрічки справді неординарне явище. Доказ цьому — перемога "Атлантиди" на Венеційському кінофестивалі минулого року в програмі "Горизонти". А далі — численні перегляди стрічки під час 11-го Одеського міжнародного кінофестивалю, де відбулась українська премєра "Атлантиди". Власне, стрічка здобула "Золотого Дюка" як найкращий фільм Міжнародної конкурсної програми за рішенням журі.

Події стрічки розгортаються у 2025 році. За задумом це час, коли війна на сході країни скінчилася, і тепер люди намагаються впоратися з травмами, щоб повернутися до нормального життя. Вірогідності кадрам надає й те, що у фільмі немає жодного професійного актора, а усі ролі виконували колишні військові та добровольці.

Земля блакитна, ніби апельсин

Ще один тріумфатор фестивалів, але документального жанру. Дебютна робота Ірини Цілик здобула премію за найкращу режисуру на "Санденсі" й відразу пішла дорогою овацій на кожному фестивалі, де була представлена. Як і її колега Васянович, режисерка зображує війну, але вибирає для цього інший кут зору. Її головні герої — 36-річна Ганна та її четверо дітей, які всі разом живуть на сході України в зоні бойових дій. Поки навкруги триває війна, вони намагаються розвиватися, знімати власний фільм та підтримувати одне одного. Частина міста живе звичним життя, інша — перетворюється на руїни. Місцеві жителі так звикли до обстрілів, що війна стала для них буденністю, від якої мороз поза шкірою іде.

Черкаси

"Черкаси" Тимура Ященка вперше показали в межах 10-го ОМКФ, але широкий глядач побачив їх лише за пів року в лютому 2020-го. Військова драма розчулила та вразила глядачів, адже події, описані у фільмі, все ще надто боляче сприймати. На створення свого повнометражного дебюту Тимура Ященка надихнули події 2014 року. Режисер побачив відеоролик, який зняли моряки, коли перебували в оточенні російських військ. Так виникла військова драма про оборону однойменного морського тралера, якого заблокували російські війська в бухті Донузлав у березні 2014 року під час анексії Криму. Щоб максимально наблизити стрічку до реальних подій, консультантом на знімальному майданчику став справжній командир "Черкас" капітан 2 рангу Юрій Федаш. Крім того, у кадрі з’являються три моряки, які дійсно служили на цьому кораблі.

Погані дороги

Дебютний для Наталії Ворожбит як для режисерки фільм "Погані дороги" — це екранізація однойменної п’єси авторки. В основі — п’ять новел про жителів Донбасу та українських військових, життя яких проходить по обидві сторони від лінії розмежування. Історії об’єднані темою доріг — поганих і тих, що повертають не туди. Свою п’єсу Наталія Ворожбит створила у 2015 році на замовлення лондонського театру Royal Court. Вона використала матеріали, які зібрала в зоні АТО під час роботи над сценарієм фільму "Кіборги" Ахтема Сеітаблаєва та які не ввійшли до фільму. А цьогоріч стрічка "Погані дороги", яка, на жаль, стала однією з останніх робіт українського продюсера Юрія Мінзянова, здобула приз у програмі "Тиждень критики" 77-го Венеційського міжнародного кінофестивалю.

Пофарбоване пташеня

Фільм Вацлава Марули — це спільне виробництво України, Чехії та Словаччини. У драматичній стрічці описуються поневіряння маленького хлопчика, якого батьки відрядили до села в східній Європі, адже в часи Другої світової війни бути євреєм було дуже небезпечно. У результаті тітка хлопчика, яка мала його доглядати, помирає, і тепер дитина змушена дуже швидко подорослішати, щоб врятуватися самій.

Фільм заснований на однойменному романі Єжи Косинського, який вважається однією з найжорстокіших книг сучасності. Частково це автобіографічна історія письменника. Він, як і герой, під час війни переховувався в польській родині, щоб не загинути разом з іншими євреями. Хоча згодом письменник зізнався, що все вигадав. Та стрічка від цього не стала гіршою. "Пофарбоване пташеня" дуже важке кіно, яке варто побачити кожному.

Не слідуй за модою — відчувай її

Підписатися

Ще в розділі

Популярне на VOGUE

Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності, та погоджуєтесь на використання файлів cookie.