Сила традицій: художниця Дарія Альошкіна — про витинанки та рятівну магію творчості
Без знання власних традицій немає майбутнього — ця істина особливо важлива для українців сьогодні, коли ми звертаємося до власної спадщини у пошуках відповідей та підтримки. До того ж самобутні українські традиції залишаються потужним джерелом натхнення для сучасних дизайнерів та художників. Саме про це ми поговорили з нашими героями у спецпроєкті "Сила традицій", реалізованому разом із партнером — брендомZacapa, корені якого сягають у 70-ті роки минулого століття.
Перша героїня спецпроєкту — Дарія Альошкіна, яка займається мистецтвом витинанки та привертає увагу всього світу до вишуканих українських виробів з паперу.
Традиція для Дарії Альошкіної — слово з цілком конкретним змістом. Традиції — це батьківський дім у мальовничому селі Букатинка на Вінниччині, де вона виросла разом із чотирма братами і сестрами; це заняття гончарною справою та каменярством на природі біля хати, любов до яких прищепили батьки — відомі на Поділлі митці; це прикрашання власної оселі витинанками-оберегами напередодні Великодня та Різдва. Дарія впевнена: народні традиції гідні того, аби їх досліджували та передавали наступним поколінням, адже без них ми не побудуємо щасливе майбутнє.
Сьогодні ефектні ажурні витинанки Дарії Альошкіної побачив увесь світ. Цього року Дарія взяла участь у виставці "ДНК України" під час однієї з найпрестижніших артподій світу — архітектурній бієнале у Венеції, де зобразила історію України — від скіфів та сарматів до сьогодення — через витинанки; а просто зараз її персональні виставки тривають у центрі JCC в Кракові, в Музеї українського мистецтва в Торонто та в Інституті дизайну у Варшаві. За плечима Альошкіної — співпраця з ювелірними брендами Cartier і OBERIG, оформлення стенду українських дизайнерів у паризькому салоні Maison&Objet, а також створення експозиції витинанок у штаб-квартирі ООН у Швейцарії.
Робити українську витинанку популярною в світі — справжня місія цієї тендітної білявки з великими і трохи сумними очима.
"На мене дуже вплинуло середовище, в якому я росла. Це мій фундамент, — каже Дарія. — Мої батьки — митці, познайомилися під час художньої практики в Коростені. Вони не хотіли жити в місті — поїхали на мамину батьківщину, на Вінниччину. Поселилися в селі Букатинка, бо там були кар’єри — а вони художники-каменярі за професією, це було дуже важливо. Побудували дім, народили п'ятьох дітей. Все дитинство, скільки себе пам'ятаю, мама і тато розмальовували хати, займалися керамікою, витинанкою. Тож, звісно, я пішла батьківською стежкою".
Витинанка — давнє народне мистецтво роботи з папером, з якого майстри-витинанкарі роблять вишукані ажурні прикраси для оселі. Основна функція витинанок — насамперед прикрашання дому до свят та захист будинку від злих духів. "Вдома ми вішали витинанки на вікна — вважалося, що це не дає поганим думкам та енергетиці з довкілля проникати в хату". Батьківщина витинанки — Китай, а перші згадки про паперові витинанки в Україні сягають ще Середньовіччя. Дарія згадує, що у її рідному селі на Поділлі були бабці, які займалися витинанкою із самого початку століття — і передавали цю традицію молодим майстрам. "Мої батьки навчилися саме у них. Пам’ятаю, як перед святами — здебільшого це Великдень та Різдво — ми завжди робили настінні панно, об’ємні роботи, сніжинки, а коли у когось в селі було весілля, то плели величезні паперові квіти".
Дарія Альошкіна, яка ще підліткою вступила у Вижницький фаховий коледж мистецтв та дизайну на спеціальність художнє ткацтво, — справжня сподвижниця українських декоративних ремесел. Проте вона каже, що робить витинанки не так, як, скажімо, сто років тому — а пропонує сучасний погляд на це мистецтво, поєднуючи традиції та власну фантазію.
"Я почала робити перші кроки у витинанці в 2008 році (2007-го Дарія закінчила Львівську національну академію мистецтв, відділення монументальної скульптури). Михайло Станкевич, дослідник витинанки, тоді сказав, що вона вважається напіввимерлим видом мистецтва, адже паперові зразки погано зберігаються. Для мене це послужило поштовхом — я зрозуміла, що готова і хочу привертати увагу до неї. Зараз все набагато краще: витинанка йде вперед, розвивається. Настали такі часи, що велика увага прикута до народних традицій, рукодільних українських надбань. Це тішить".
У своїх витинанках Дарія звертається до образу жінки-берегині, надихається рослинними мотивами та природою, проте найпронизливішими є її роботи, присвячені історії України. Зараз на них покладена особлива місія — розповідати світові про Україну, нашу культуру та традиції. Новий проєкт Дарії, що зараз експонується в Торонто, — виставка "Мереживо пам’яті", присвячена дослідженню Голодомору. Це серія великоформатних мереживних полотен із зображеннями жіночих облич, ніби закутих у горе, та великих чорних птахів — спільна робота Альошкіної з київським музеєм-меморіалом Голодомору-Геноциду.
"Ця тема дуже близька мені, тому в роботах я розповіла і про трагічний досвід власної родини. Моє рідне село пережило Голодомор, мій дід був репресований за те, що роздав насіннєвий фонд селянам. Пам’ятаю, у нас в дитинстві стояло посеред городу дерево, і ми не мали права його зрубувати. Колись я запитала в мами, чому, а вона відповіла: це дерево під час Голодомору врятувало пів села. Люди виживали за рахунок його плодів. Тож цей проєкт у багатьох сенсах був пов’язаний з історіями, які я почула від своїх близьких".
Дарія каже: з роботами, присвяченими Україні, планує подорожувати світом, адже "зараз велика увага прикута до України, і я вірю, що мистецтво має велику місію". Це найкращий спосіб показати наші традиції та нашу країну, не нав’язуючи нічого, впевнена мисткиня. В інтерв'ю Дарія розповідає і про терапевтичну функцію витинанки і радить всім хоча б раз у житті спробувати це ремесло.
"Коли ти складаєш папір навпіл, вирізаєш на ньому певний малюнок і розкриваєш його — відбувається магія. Я не знаю, що вийде — просто працюю і чекаю того моменту, адже не завжди можна передбачити результат. Щоразу виходить по-новому. Сплести мереживо, скласти орнамент на папері — чи це не магія? Дуже часто на майстер-класах я говорю: займайтеся рукоділлям, це рятує у важкі хвилини. Мистецтво, робота руками ніби відволікає — сьогодні, під час війни, ми потребуємо цього особливо".
Різдвяні свята — найкращий час, щоб самостійно спробувати зробити витинанку, адже українці традиційно прикрашали ними оселю саме в грудні, готуючись всією родиною до зимових свят — Миколая, Різдва, Маланки, Нового року. Власноруч ви можете створити будь-який символ Різдва — дідух, зірку, янгола. Головне — вирізати витинанку з любов’ю та в доброму гуморі. Хай джерелом натхнення стане наше відео.
Режисерка: Anna Bugakova
Відеооператор: Dmytro Feschuk
Фото: Roman Muraviov
Стиль: Viktoria Filipova
Звукозапис: Xenia Vynogradova
Мейкап/ зачіски: Dima Grushkivskiy
Сет-дизайн: Max Freyart
