Продолжая просмотр сайта, вы соглашаетесь с тем, что ознакомились с обновленной политикой конфиденциальности и соглашаетесь на использование файлов cookie.
Соглашаюсь

На часі: що відбувається з мистецтвом в Україні

23 сентября 2022

24 вересня в Києві на Стрічкоткацькій фабриці відбудеться четвертий благодійний фестиваль сучасної музики та візуального мистецтва «На часі», який стане фінальним цього сезону. Ми поговорили з Андрієм Сігунцовим — співорганізатором «На часі» про те, що відбувається з мистецтвом в Україні.

Як виникла ідея проєкту «На часі»? Про що він? Як минув перший сезон «На часі»? 

Це був перший проєкт ГО «Стрічкоткацька фабрика», яку було створено для об’єднання закладів і діячів у сфері культури. Формалізація відносин у юридичній та організаційній площині стала нагальною потребою для всіх учасників та, окрім цього, ГО потребувала великого проєкту, який би справді всіх об’єднав. Часто я чув вислів «не на часі», яким начебто прикривалося небажання розв’язувати проблемні питання та брати відповідальність, тож у мене швидко виникла ідея зробити щось таке, що буде «на часі» і ця актуальність буде очевидною. Проєкт постав як певна опозиція до цього набридливого «не на часі». Він про взаємопідтримку, повагу та співпрацю в мистецькій сфері: про нових артистів, художників, ідеї, погляди, про інклюзивність та фокус на цінності в моменті. Перший сезон пройшов, думаю, вдало, бо фактично наш захід став чи не найбільшим мистецьким заходом у країні, до того ж щомісячним. Це пов’язано зі швидкоплинністю всіх процесів і реакцією мистецтва на них. Постійно щось змінюється: виникають нові імена, гурти, хтось припиняє існування, але однаково процес іде і це важливо фіксувати хоча б у вигляді такого заходу.

Як змінилося мистецтво в Україні під час війни? 

Воно змінилося, і це вже є ознакою його життєздатності. Стало очевидно, хто є хто в цій сфері, бо сучасне мистецтво — про комунікації. Деякі митці стали німими, когось паралізувало, а хтось нарешті дістав свій потужний голос. Це дуже здоровий процес, певне очищення від застарілих нашарувань та поразка конвенційності, котра вже стала ледь не головною ідеєю в українському мистецькому середовищі. Про Україну у світі стали дізнаватись і через мистецтво, цікавитись особливостями та відмінностями українського мистецтва від пострадянського та російського, до якого воно було вбудоване та через яке і пояснювалося. Виникло безліч проєктів, які були розраховані на швидку емоційну реакцію, та вже зараз кількість проєктів переходить у якість.

Як вважаєш, чи очікує Україну в майбутньому криза відпливу талантів за кордон? 

Не думаю, бо люди творчих професій завжди мобільні й часто змінюють місце проживання. Звісно, за кордоном більше можливостей і взагалі більше інституцій, що опікуються сучасним мистецтвом, але й шалена конкуренція. Всі, хто шукає себе, однаково залишаються вихідцями з українського середовища й, упевнений, згодом тільки збагатять наше мистецтво й культуру. Наприклад, Тарас Шевченко велику частину свого життя провів поза Україною, але чи зменшилася для нас цінність його творчого доробку? Тож вважаю, що Україну чекає не криза, а, навпаки, певний бум, але це, звісно, відбуватиметься поступово.

Сьогодні українці стикнулися з найбільшим викликом у їхньому житті — війною, смертю, безробіттям. Кожна людина тримає свій фронт. Чому важливо підтримувати саме митців у період, коли підтримки потребує кожен? 

Втрата себе, підміна понять і ціннісних орієнтирів суспільства — дуже трагічний і тривалий процес, що може затягнутися на цілі покоління. Українці ж, навпаки, себе конструюють зараз. Це дивно, але новий кут погляду на самих себе, звільнення від нав’язаних марень тощо додають сили та впевненості в майбутньому. Кожен має звернутися до себе та визначити: хто ж він є насправді, для чого він живе. Ці екзистенційні поняття як ніколи на часі. Думаю, що підтримувати ми маємо всіх, хто того потребує, а не тільки митців. Чим вони такі особливі? Так, у кожного свій фронт і він має бути на ньому ефективним.

Які ключові теми артробіт «На часі»?

Це критичне, ясне мислення й погляди. Суперечливі позиції, різні концепції. Не можу однозначно визначити теми робіт, бо вони справді дуже різні, але можу сказати, що це завжди гострі й актуальні роботи, створені в різний час. А завдяки поєднанню їх в одній експозиції постають нові важливі інтерпретації й актуальні прочитання цих робіт. І це стосується не тільки умовно візуальних робіт, а взагалі усіх. У чотирьох фестивалях взяли участь більш ніж 500 різних музикантів і музиканток, художників і художниць та різних об’єднань, і ключове в них те, що вони на часі саме зараз.

украинские художники ·

Еще в разделе ART

Популярное