Ми з України: Тарас Шевченко як художник
Тарас Григорович Шевченко — видатний український поет, прозаїк, драматург, художник, політичний і громадський діяч. Він був людиною універсальних обдарувань та інтересів, геніально оперував словом та пензлем. Його поетичні рядки назавжди викарбувані в серцях українців. Але чи знаємо ми багато про Шевченка художника? Саме він був одним із основоположників критичного реалізму і першим видатним майстром офорту у вітчизняному мистецтві. Він прекрасно володів всіма відомими тоді засобами графічного зображення.
РАННІЙ ПЕРІОД
Обдарований від природи, Тарас рано полюбив малювання. Змалку крейда і вуглинка були для хлопчини неабиякою радістю. Малював ними стіни, лави у хаті і надворі, вдома і в гостях… Він зображував птахів, звірів, людей. Талант художника проявився в Шевченка значно раніше, ніж талант поета. Якщо перші літературні спроби припадають на 1836–1837 роки, то найбільш ранній малюнок, що дійшов до нас, — "Погруддя жінки", датований 1830 роком. З цієї юнацької роботи і розпочалася творчість видатного художника. Опановувати художні знаряддя Тарас почав у сільських дяків.
У 14 років його взяли "козачком" до двору багатого поміщика Павла Енгельгардта, з яким хлопець переїхав спочатку до Вільно, а потім до Петербурга. У 1832 році поміщик віддав Шевченка "у науку" до поважного художника Василя Ширяєва. А у 1838 році зусиллями Карла Брюллова, Олексія Венеціанова, Михайла Вєльгорського, Євгена Гребінки, Василя Жуковського, Івана Сошенка та інших діячів талановитого Шевченка викупили з кріпацтва.
НАВЧАННЯ В АКАДЕМІЇ МИСТЕЦТВ
Звільнення з кріпацтва дало право молодому художнику вступити до Академії мистецтв. Тарас переходив з класу в клас у числі найкращих учнів і став одним із найулюбленіших учнів Брюллова. У малярстві він робив дедалі помітніші успіхи, відточував свою майстерність і стиль. За час навчання в Академії мистецтв його тричі нагороджують срібною, а потім золотою медалями за малюнки з натури і живописні твори. Одна з відзначених картин — "Хлопець-жебрак, що дає хліб собаці" (1840) — не збереглася до наших днів. Невідома доля і іншої відзначеної картини під назвою "Циганка-ворожка" (1841). Донині зберігся лише акварельний малюнок під цією назвою.
Тарас Шевченко мріяв відвідати Італію, щоб познайомитися із визначними шедеврами малярства, скульптури і архітектури. Та Академія відправила іншого учня, а власних коштів на таку подорож у Шевченка, звісно, не було. Друга заповітна мрія — повернутися назавжди в Україну.
"ЖИВОПИСНА УКРАЇНА"
У 1843 році Тарас Григорович приїхав в Україну. Під час подорожі любов до рідного краю наштовхнула його на створення цілої серії під назвою "Живописна Україна" — альбому офортів, на яких відображено історичні місця, побут і природу країни. Офорт — це різновид гравюри на металі, який дає змогу отримати відтиски з друкарських форм, попередньо оброблених кислотами. Художник планував видавати по 12 естампів, але через брак грошей не зміг здійснити свій задум. Повернувшись у Петербург, він завершив навчання в Академії мистецтв та видав власним коштом омріяний альбом "Живописна Україна", до якого увійшло шість офортів. Цей альбом став єдиним прижиттєвим художнім виданням Тараса Шевченка.
ТАЛАНТ ПОРТРЕТИСТА
Портретам належить значне місце в Шевченковому доробку. Він почав працювати над ними ще кріпаком. В Академії продовжував роботу в цій галузі. Незабаром він стає одним із відомих і популярних портретистів. Створені ним образи відзначаються невимушеністю, природністю, вдалою композицією і свіжістю барв, намаганням дати психологічну характеристику людині. Основна увага зосереджується на обличчі й особливо очах моделі.
Серед зображених — переважно особи, яких Кобзар знав особисто. Цим пояснюється симпатія і доброзичливе ставлення художника до своїх персонажів. За життя Шевченко виконав близько 150 творів портретного жанру. Цікавими є портрети Маєвської і Ганни Закревської (обидва — 1843). Вони демонструють прагнення автора передати шляхетні риси характеру і чистоту жінки.
Портрет княгині Кейкуатової (1847) мистецтвознавці вважають вершиною портретного живопису художника, оскільки через заслання він покине працювати олійними фарбами. Любив Шевченко малювати і свої зображення — він створив чимало автопортретів. Найраніший із нині відомих створений 1840 року, тоді Тарасові було 26. І це перша його спроба писати олійними фарбами.
СПАДЩИНА ВЕЛИКОГО ХУДОЖНИКА
Прожив Тарас Григорович Шевченко лише 47 років, із них 25 — у кріпосному рабстві, 10 — у тюрмах та на засланні. А решту — постійно перебував під зосередженим жандармським оком, воюючи із нестатками. Проте йому вдалося залишити по собі значущу творчу спадщину.
До наших днів збереглося 835 творів Тараса Шевченка, ще понад 278 втрачено і досі не знайдено. Живописні й графічні роботи за часом виконання датуються 1830–1861 роками й географічно пов'язані з Україною, Казахстаном і росією. За жанрами — це портрети, композиційні та міфологічні, історичні та побутові теми, архітектурні пейзажі й краєвиди. Виконано їх у техніці олійного письма на полотні, а ще аквареллю, сепією, тушшю, свинцевим олівцем та в техніці офорта на окремих аркушах білого, кольорового та тонованого паперу різних розмірів, а також у п'ятьох альбомах. Живописні твори Шевченка часто порівнюють із роботами Альбрехта Дюрера, Рембрандта, Ореста Кіпренського та з японською гравюрою. Більшість картин і малюнків видатного художника можна побачити в Національному музеї Тараса Шевченка.
Текст: Оксана Багрій
