Поділитися

Де побачити роботи Бенксі: маршрут з координатами

Британський художник Бенксі, що оберігає своє справжнє ім’я та не розкриває особистості, побував в Україні й створів 7 робіт. Це вуличне мистецтво, яке резонує ще сильніше через розміщення на зруйнованих російськими ракетами будівлях. За останні дев’ять місяців Росія завдала понад 16 тисяч ракетних ударів по Україні. 97% цілей — цивільні об’єкти.

Ми починаємо маршрут з Горенки. Там наші друзі пережили страшні часи в лютому й березні. На щастя, вижили — і вони, і їхні тварини. Пес Бартон, піренейський гірський собака, досі лякається гучних звуків, а три коти вже набрали втрачену масу й поводяться як належить котам – велично й спостережливо. Словом, життя триває.

Реклама.

Саме цей сенс, здається, треба шукати й у графіті Бенксі. Вони спричинили дискусію — чи етично робити малюнки на зруйнованих війною домах. Щоб робити висновки, треба бачити на власні очі. Але для мене особисто — це матеріальне підтвердження того, що життя перемагає смерть. І промовисте нагадування про злочини, які вчинили російські загарбники.

Горенка

Від будинку залишилися дві бічні частини. В лівій досі живуть люди. Посередині — лише задня стіна; видно плитку, шматки шпалер, рештки життя. Робота Бенксі — чоловік, що приймає ванну. У нього модна борода, в руці — не менш модна щітка з довгою ручкою (ми використовуємо такі для масажу тіла), та й ванна — теж модна: окремо розташована, на красивих вигнутих ніжках.

Роботу затулили скляною рамою, прохід перекрили стрічками, як місце злочину. Поруч стоїть палатка, імпровізований пункт обігрівання, де ховаються старші люди. У них триває розмова, гріється чай, а просто перед входом — жовті хризантеми, які меланхолічно засипає сніг.

Поруч зі стрічкою є бокс, куди можна покласти гроші. Зрозуміло, що це допомога мешканцям, які вціліли.

Адреса: Горенка, вул. Садова, 21

Бородянка

Бородянка справляє гнітюче враження. Вона постраждала від російських обстрілів чи не найбільше в Київській області: приватні будинки, крамниці, аптеки, багатоповерхівки й паркани обстріляні, деякі — вигорілі вщент. Проте є й вцілілі будівлі — з новими, щойно вставленими вікнами. Є щось неймовірно зворушливе в стикерах, що видніються на кожному з них.

Робота вражає: крихітна фігурка, зображена на двох плитах одразу, балансує на руках просто посеред руїн. Імовірно, на житловий будинок російські окупанти скинули авіабомбу. Зображення цієї гімнастки поставила собі на profile pic у фейсбуку українська гімнастка Ганна Різатдінова.

Адреса: Бородянка, вул. Центральна, 353

Треба повернути в глибину двору, рухаючись до дитячого садочка. Праворуч від нього — розтрощена котельня, з тильної сторони якої — маленький хлопчик перемагає здорового чолов’ягу у формі для карате. Алюзія на путіна, що терпить нищівне приниження, читається миттєво.

Наче щоб додати сюрреалізму цій картинці, навколо — обгорілі зруйновані будівлі. Десь у розбитому вікні колихаються штори. Уламки, чорні вибиті вікна, дитяча колиска, що лежить на боку, а її засипає снігом. Навпроти, на стіні розбитого дитячого садочка, усміхається Мальвіна зі скляними очима, — персонаж вкраденої російським письменником казки про Пінокіо.

Адреса: Бородянка, вул. Центральна, 427

Гостомель

Зовсім поруч із цим місцем — гостомельський аеропорт (це тут базувався український літак "Мрія"). П’ятиповерхові житлові будиночки, навіть зруйновані через війну, мають парадоксально затишний вигляд. Тож сильніше враження від роботи — жіночка в бігуді й протигазі, в домашніх капцях буденно тримає вогнегасник у руці. Стіну підпирає домашній стілець. Мурахи біжать спиною.

Адреса: Гостомель, вул. Проскурівська, 2

Ірпінь

Ми залишаємо машину трохи зарано — до роботи Бенксі треба ще трохи пройти. Але ці 200 метрів — промовистіші за будь-які червоні доріжки. Це не квартал, а ода домоустрою: сосни, ковані гойдалки, крамничка зоотоварів з вирізьбленою з металу фігуркою котика в оточенні метеликів і трави. Ось чепурна табличка "Ірпінські Липки" — ажурна від куль. Поруч охайна стоянка; на ній припаркований синій Opel з наклейкою One Love; він світиться від дірок, що залишили в ньому автоматні черги.

Робота Бенксі — знову гімнастка. Вона "балансує" на дірі в будинку — здається, це слід від уламку або від танкового пострілу. Її руки спрямовані в сторони й угору, стрічка розвивається, дівчина зосереджено тримає рівновагу. Ще трішки — і "шар" зрушиться, картинка оживе.

Раптом трапляється диво, і оживає апокаліптичний пейзаж навколо: біля вирви, яка лишилася на місці одного з колишніх будинків, з’являється тато з малюком. Той ледве ходить, смішний, ще зовсім крихітний. Напевно, думає, що вирва — частина ландшафту, як сосни, небо і сніг. Для нього весь світ навколо — це диво. Хоч який він є.