В Українському Домі триває ретроспективна виставка "Алла Горська. Боривітер", присвячена життю і творчості легендарної художниці-шістдесятниці. Проєкт, на якому представлено понад 100 робіт Горської, зокрема з приватних зібрань, вже встиг стати сенсацією. Vogue.ua розповідає, чому "Боривітер" — одна з головних виставок року, яку не можна пропустити.
Системний погляд
Навіть тим, хто щиро цікавиться українським мистецтвом, подекуди не вистачає його системної візії в контексті світового арту та історичних подій. Виставка закриває цю потребу. Алла Горська прожила 41 рік — народилась 1929-го, в рік Великої депресії, початку колективізації в Совєтах і створення ОУН. Втратила брата на фронтах Другої світової, прожила дві зими в блокадному Ленінграді, звідки їх із матір’ю не міг визволити навіть батько — видний партійний функціонер від кінематографу. А усвідомила себе українкою в 1961-му, в рік зведення Берлінської стіни і першого польоту людини в космос — не пропустіть стенд із таймлайном перед сходами, який досліджує життя Алли і мистецький рух шістдесятників на тлі світових подій.
Горська цікавилась культурою Давнього Єгипту, мексиканським монументалізмом, візантійським сакральним мистецтвом — надзвичайно цікаво спостерігати, як ці мотиви вплітаються в її рисунки і мозаїки, вирощені з питомо української традиції.
Нерадянська монументалістика
Алла Горська відома передовсім як монументалістка, авторка кількох десятків мозаїчних панно. Більшість із них творилися на Сході — для Донецька, Краснодона (нині Сорокине), Жданова (Маріуполь). І попри те що працювати доводилось під пильним оком радянської спілки художників для музеїв, шкіл, ресторанів, гастрономів, виставка дає можливість оцінити, як віртуозно Горська обходила соціалістичні умовності — навіть на монументальній роботі "Прапор перемоги" для музею "Молода гвардія" немає жодних тоталітарних символів і відтінків. І якою вільною і зухвалою була у творчості, зокрема у виборі матеріалів: для "Боривітру" були використані шлакоситал та нержавійні ложки, для "Землі" — деревина і коріння, а в ескізі "Вугільної квітки" — соломка, що майстерно імітує золото.
Роботи Алли Горської містять посилання на українську архаїку, як у маріупольській мозаїці "Дерево життя", вітальні кольори і мотиви наївного мистецтва Ганни Собачко-Шостак та Марії Примаченко.
Більшість монументальних робіт Горської опинилися на окупованих територіях ще 2014 року. 2022-го від бомбардувань росіян сильно постраждали "Боривітер" і "Дерево життя". Пізніше будівлю старого гастроному, для якого вони створювались, окупанти зрівняли із землею, шанс на відновлення мозаїк безповоротно втрачено. Вціліли дві монументальні роботи мисткині — "Вітер" на стіні ресторану "Вітряк" на Теремках у Києві та "Птах" на фронтоні ресторану "Супій" у Гельмязові на Черкащині — це її остання робота.
Сценічний авангард
Виставка підсвічує досі маловідомі таланти Алли Горської. Вона знана насамперед як монументалістка, проте мала хист до малювання і непересічний дар у сценографії. "Слухайте! — захоплювалась вона на генеральних пробах, як згадує Лесь Танюк. — Так тут можна малювати світлом, розумієте? Малювати темрявою, дощем, хмарами! Це ж геніально — плинний об’єм! Куди к бісу скульптурі! А кольори? Таких у житті не вигадаєш!"
Горська працювала над костюмами, сценографією і декораціями до п’яти постановок. Спиралась на роботи авангардистів першої хвилі — Анатоля Петрицького, Леся Курбаса, Олександра Хвостенка-Хвостова, проте працювала у власній манері. "Матінка кураж та її діти" за Бертольдом Брехтом, "Ніж у сонці" за поемою Івана Драча та "Патетична соната" за Миколою Кулішем були реалізовані на стадії ескізів. А "Отак загинув Гуска" Куліша й "Правда і кривда" за Михайлом Стельмахом вже були цілком готові до зустрічі з глядачем — проте за хрущівською відлигою почалась реакція, постановки заборонили. На виставці представлені ескізи Горської до костюмів та декорацій усіх вистав, що не відбулися.
Гуманістичний підхід
Не постать з підручника, а жива особистість — людина із жовіальним характером, гучна, висока, статна білявка (рано посивіла і тому фарбувала русе від природи волосся в білосніжний). Алла Горська була модницею — вже в 1960-х носила штани на щодень, що вважалось неабиякою зухвалістю і на що зважувались одиниці: Горська була однією з цих одиниць. Про це розповідають численні архівні світлини, цитати-спогади на стінах, фрагменти її листувань із друзями — і куратори на екскурсіях, які варто відвідати (куратори експозиції — Олена Грозовська, Тетяна Волошина, Михайло Кулівник, Катерина Лісова).
Була твердою у своїх рішеннях: заміж за художника Віктора Зарецького вийшла з любові і всупереч волі батьків — і все життя зберігала йому вірність та щирі світлі почуття. Хоч і досі, як згадує онука Олена Зарецька, Києвом ходять легенди, як усі були закохані в Аллу.
Горська — дороговказ
За материнською лінією Алла Горська походить із полтавського роду козаків Безсмертних, предки батька — з Херсонщини. Проте на національному походженні в родині не наголошували: часи були не ті. Від вивчення української мови в школі Аллу звільнили — навіщо обтяжувати дитину? Її Горська вчилася вже 30-літньою, під керівництвом Надії Світличної. Цей її досвід суголосний тому, через що проходять зараз чимало українців, зрусифікованих і наново навернених в українство.
Самоусвідомлення Алли, її творчість і активізм разом з друзями-шістдесятниками, чиї емоційні портрети вона створила, — Лесем Танюком, Василем Симоненком, Василем Стусом, Іваном Світличним — стали тією ниточкою, що вивела на світло з небуття Розстріляне відродження — Леся Курбаса, Миколу Куліша, Михайла Бойчука. За це Горська і Симоненко заплатили життями: саме вони відкрили багатотисячні поховання закатованих українців у Биківнянському лісі — цій трагедії присвячено окрему залу експозиції.
Совєти та їхня ідеологічна наступниця росія десятиліттями не змінюють кривавих методів. Відтак маємо розуміти рівень загрози — і непересічну сміливість тих, хто їм успішно протистояв і може стати точкою опертя на нашому шляху до перемоги.
***
Виставка "Алла Горська. Боривітер" триває до 28 квітня 2024 року в Українському Домі. Щовихідних там проводять пов’язані культурні заходи та кураторські екскурсії, які варто відвідати, — розклад з’являється у соцмережах.
Фото: Сергій Сівяков
