Тиждень підтримки грудного вигодовування триває у світі в серпні. Цим матеріалом ми хочемо підтримати тих, хто щасливо налагодив грудне вигодовування, і тих, хто годує своїх дітей з пляшечки. Адже головне — зовсім не відповідність чужим уявленням про ідеал. Головне — любов: до дитини й до себе.
Мій третій малюк народився просто чудовим; він плавно ввійшов у нашу сім’ю й приніс дуже багато щастя. Режим був м’яким і спокійним, все йшло прекрасно, ніякого стресу. Але у два місяці в сина з’явилася алергія на лактозу — довелося перевести його на суміш. Малюк почувався набагато краще на безлактозному харчуванні — зникли кольки й висип, він став ліпше спати. І хоча я будь-що хотіла й далі годувати його грудьми, після консультацій з лікарем і довгих розмов з близькими довелося ухвалити непросте рішення: урвати лактацію.
Мені виписали спеціальний препарат. Молоко зникло, але вже наступного ранку я прокинулася з моторошним почуттям провини. Я вважала себе поганою матір’ю, адже не змогла дати своїй дитині найкращого — материнського молока. Я сиділа й плакала, коли зателефонувала подруга й знайшлася, як підтримати всього кількома правильними словами: мовляв, щастя дитини не залежить від того, годували її грудьми чи ні. Дитині потрібна щаслива мама. Грудне вигодовування має бути в насолоду і дитині, і матері. Ці прості слова повернули мені віру в те, що все буде добре й правильно — так, як має бути.
Згодом, коли я обговорювала цю історію з подругами, що стикнулися з дилемою "годувати чи ні", вони визнавали, що почувалися неповноцінними й відчували сильний соціальний тиск. Адже ідею "умри, але годуй" нав’язують усі: старше покоління, консультанти з грудного вигодовування, ЗМІ.
Нині все налагодилося; ми все так само нерозлучні з малюком, і наш контакт анітрохи не менший, ніж раніше. Ми спілкуємося тільки нам зрозумілою, невербальною мовою. Я так само обіймаю його і годую — просто з пляшечки.
Кожна мати прагне для своєї дитини найліпшого, хоче заснувати міцний фундамент її здоров’я. І нам пощастило жити у XXI столітті, коли дитяче харчування максимально адаптоване до грудного молока. Пам’ятати ж потрібно ось що. Перші місяці життя дитини — найважливіший період, коли їй потрібне не тільки харчування. Їй потрібно почуватися любою і захищеною, їй потрібен тілесний і зоровий контакт. Діти — дзеркальні нейрони, які тонко відчувають зміни маминого настрою. І їм набагато важливіше відчувати спокій і безмежну любов, ніж разом з розгубленою матір’ю долати труднощі годування. Недарма кажуть: щаслива мама — щасливі діти.
З досвіду подруг, які народили приблизно в один період зі мною, я не сподівалася, що грудне вигодовування буде тотально приємним досвідом. І так, я стикнулася зі складнощами: лактостаз (тричі підряд) мені здався складнішим, ніж пологи — нереально болючі масажі та температура під 40 — ще те випробування. Я дуже рада, що вчасно знайшла людину, яка врятувала мене, тому моя порада майбутнім мамам — знайти "грудну фею", яка живе поблизу. Вона має бути в контактах у вашому телефоні, просто про всяк випадок.
"„Годуй або вмри, це твій святий обов’язок"; „Нема молока — погано стараєшся"; „Багато молока — старайся ще"; „У дитини алергія на лактозу — ти придурюєшся" тощо. Суспільний тиск на матерів нереальний", – написала мені знайома в директ. Насправді я не та людина, якій пересічна думка важлива. Перше, що я зрозуміла: щаслива мама — щаслива дитина. Трапляється багато людей, які вважають, що давати непрошені поради — це нормально, але я просто ставлюся до цього з гумором. Є обмежене коло осіб з більшим досвідом материнства, ніж у мене, думку яких я вважаю важливою у цій ситуації. У мене дуже адекватна мама, яка підтримує мене в будь-якому разі, у нас із нею спільне бачення. Класно мати когось такого у своїй команді, щоб розслабитися, бо тривожність і невпевненість у своїх діях буває в кожної нової мами.
Щодо годування в суспільних місцях — я годую будь-де, у момент, коли моя дитина хоче їсти. Я годую в парку, у кафе, у машині… Нещодавно ходила крамницею, вибираючи шпон для нової кухні з Леоною на грудях у процесі. Сексуалізація жіночих сосків — для незрілих та обмежених. Чому це я маю соромитися своєї природи? Я ж не осуджую людей, які пхають собі їжу до рота в ресторані привселюдно.
Грудне вигодовування — це блаженство й складність одночасно. Перерва у 2,5—3 години дуже обмежує свободу, але я працюю над тим, щоб можна було виходити в офіс. Мій "банк молока" дає мені змогу поїхати на кілька днів і не хвилюватися, що дитина буде голодною. Плюс, я ситуативно даю суміш — і це дуже ОК! У XXI столітті дива техніки й няні дають змогу безперебійно мати і грудне вигодовування, і час для бізнесу. Звісно, треба старатися, але це не ядерна фізика.
Я приймаю свій вибір мати дитину і рада, що Леона прийшла в моє життя. Звісно, це величезна відповідальність, але все життя — це відповідальність за свої рішення. Не знаю, як у материнстві можна бути невдячним і знаходити труднощі в кожній ситуації, адже природа фантастична, і це реальне диво! Хочу жити в позитиві й маніфестую це, наприкінці дня я завжди знаю, що я — найщасливіша, і бажаю всім такого ж. Єдине, що мене дратує, — мізогінія. Працюю щодня над тим, щоб моя донька жила в щасливому суспільстві.