Що таке секс-залежність, як вона виникає і як їй протистояти, на власному досвіді дізналася Анна Гараванська
"Здрастуйте, мене звуть Аня, і я sex-addict", — так починався кожен мій внутрішній діалог зі здоровим глуздом, коли я намагалася зрозуміти, чому так надійно застрягла в безперспективних стосунках з людиною, яку ніколи не познайомлю з батьками. Не тому що соромно, а тому що він специфічний – полярна протилежність чоловіка мрії і явно не з тих, з ким "довго і щасливо". Але секс був настільки хороший, що в контексті спілкування з ним слова "гідність", "самоповага" і "самоконтроль" ставали порожнім набором літер зі словника Ожегова.
Коли я вперше його побачила, в голові моментально запульсувала думка: "Ти, чорт візьми, хто такий ?!". Класичний бунтар з немитою головою, роздутим его й огидними манерами – одним словом, шокуючий персонаж. Щоправда, жартував він смішно, хоч і грубо. А ще спритно відбивав мої нападки в бік вищевказаних бридких манер, на чому в підсумку я й погоріла. У дівчаток, як не крути, є щось спільне: скільки б розумних книг ми не прочитали і як би старанно не працювали над образом сильної й незалежної, варто з'явитися поганому хлопчикові з бравадою, й усе – спускайся на дно. Нам терміново й всупереч хочеться йому сподобатися. А всі мрії про сукню Vera Wang і хеппі-енд здаються не такими вже важливими. Ти навіть не чуєш, як голосно й чітко він говорить тобі: "Крихітка, що не тіште себе ілюзією – нічого не буде". Чому все це відбувається, не зможуть пояснити навіть винахідливі британські вчені. Просто так склалося історично. У будь-якій країні, у всіх всесвітах і на всіх соціальних рівнях.
Це явище прийнято називати "хімією". Дуже не люблю це слово (в школі хімія заледве не "вбила" мою жадану медаль), але ліпшого варіанту в мене не було. Ти просто сходиш з розуму в момент, і тобі немає ніякого діла, що на ньому худі із зображенням логотипу якоїсь дивної групи, а квіти подарувала зовсім інша людина. Ніколи не пробувала наркотики, але мені здається, що вони діють на мозок приблизно так само. Твоя особиста Нарнія починається в ліжку, але там само вона і закінчується. Так, заворожливо і прекрасно, але вкрай небезпечно. Тому що потім все одно потрапляєш в реальність, де він, як і раніше байдужий хам, який збирає з крижинок слово "вічність", а ти продовжуєш малювати собі нереальні сюжети. Виходить якийсь казковий каламбур, але в подібних випадках в голові панує такий самий хаос.
А тим часом життя вже стоїть на паузі, яку ти сама мимоволі втримуєш. І все через те, що плутаєш кохання з секс-закоханістю. Хвала богам – язичницьким і не тільки, – мені вистачило сил і розуму провести грань і зрозуміти, що треба взяти себе в руки, продумати план капітуляції і рішуче піти далі.
Заради справедливості відзначу, що я не одинока в цьому сюрреалістичному сценарії, інакше вже давно побігла би до психолога молити про спасіння. У кожної з моїх подруг ставалися аналогічні історії, й усі вони закінчувалися або погано, або ніяк. В однієї був енергійний юнак з тестостероном, що зашкалює, в іншої – альфа-самець у віці з патологічним страхом стосунків, у третьої – лузер, що уявив себе Джорджем Клуні з сексуальними суперздібностями. Та як би добре не було з ними протягом 5/10/250 (таке теж буває) хвилин, це шлях в нікуди, глухий кут і відвертий фейл. І на те є як мінімум одна вичерпна причина – не сексом єдиним. Тому, при всій своїй повазі і любові до тварин, я вважаю, що "тварину" в людині потрібно приборкувати.
Емоції важливі і навіть безцінні, поки паралельно з ними є щось ще, значуще і довгограюче. Ну а мораль тут така: полюбити секс легко, а полюбити себе – в рази складніше.
Читайте також: