Ви швидко перейшли на цю статтю. Ви прочитали запитання в заголовку, й у вашій голові промайнули думки, пов’язані з гендером, фемінізмом, сексуальністю, біологічним есенціалізмом, — і ви вже збиралися написати жорсткий коментар, чи не так?
Втім, це запитання ставлю не я. Насправді його вперше поставила пані Керрі Бредшоу в пілотному епізоді вже дещо неактуального, але все ж чомусь неймовірно популярного телешоу "Секс і місто". Я лише намагаюся знову знайти відповідь на це запитання в сучасному контексті. Врешті, від виходу цієї серії минула чверть століття. Вірогідно, відтоді щось змінилося?
Почнемо з початку. Чи повинні жінки займатися сексом, як чоловіки? У 1998 році секс був синонімом слова "влада", а "чоловіки" були збірним образом "позбавлених почуттів, емоцій і турбот істот". У сучасному світі поняття "гендер" і "стать" мають зовсім інакший вигляд. Розмови навколо статі та гендеру стали більше про задоволення та рівність – про те, що жінки заслуговують на задоволення, а чоловіки мають і можуть демонструвати емоції. Ці категорії зазнали фундаментальних змін і через визнання квір-спільноти в мейнстримній культурі. Тому, схоже, знайти відповідь на озвучене запитання — неможливо, тому що воно просто більше немає сенсу. Натомість ми маємо запитувати: "Чи повинні ми мати беземоційний секс заради влади?".
Немає нічого поганого в беземоційному сексі, якщо всі учасники погоджуються на такі умови, й обидві сторони усвідомлюють, чим вони "торгують". Чи можна отримувати винагороду та вигоду за секс? Однозначно! Декриміналізуйте цю систему у своєму світогляді. Однак, у постепоху #MeToo, не варто забувати відділяти секс від професійної влади. Як ми всі вже знаємо — чимало людей експлуатують поняття влади та сексу.
В ідеалі, коли ми говоримо про секс, ми говоримо про задоволення, про повагу до себе та інших. Уявлення про секс як про владу чи навіть як про те, чим можна торгувати, здається, втратили сенс. У 2022 році мова йде більше про задоволення, ніж про домінування. Звісно, якщо домінування не є видом задоволення.
А як щодо іншої, беземоційної частини питання? Чи можливий секс без емоцій, як це робить справді легендарна Саманта Джонс? Я займався сексом із безліччю партнерів – під час зустрічей, у лазні, у клубних залаштунках, навіть із колишніми, до яких я майже не мав почуттів. Але з досвідом я почав розуміти, що такий стиль життя залишає мене відокремленим та дещо відірваним від власного відчуття того, що робить мене бажаним та що приносить мені задоволення. Я надто багато разів говорив "так", попри те, що моє тіло хотіло сказати "ні". Я надто багато разів говорив "так", плутаючи хороший секс із цікавими історіями, які вразили б моїх однолітків.
Отже, після 15 років польових досліджень я би стверджував, що хороший секс без емоцій неможливий. Це не означає, що всі емоції самі по собі мають бути хорошими. Так, любов, турбота, заспокійливий дотик, інтимність, зв’язок можуть бути приємними та здоровими емоціями. Однак, під час сексу важливо мати доступ навіть до складних емоцій, незалежно від того, чи йдеться про занурення у глибини власного сорому, чи це про те, щоб відчувати, що вас справді хочуть. Хороший секс повинен мати якесь почуття. Хороший секс не має бути онімілим.
І що мене вражає, коли ми сьогодні говоримо про секс, з таким наголосом на самозадоволенні та догляді за собою, це те, що ми часто говоримо про те, чи займаємося ми сексом, з ким ми займаємося сексом, скільки разів тиждень це роблять наші друзі. Але ми не часто говоримо, як мати хороший секс з іншою людиною. У кращому випадку ми запитаємо: "Було гаряче?". Але ми не будемо говорити, що справді хороший секс вимагає роботи: емоційної, інтелектуальної, фізичної.
Після виходу серіалу "Секс і місто" два покоління виросли з вільнішим доступом до порно; Інтернет спричинив революційну зміну способів знайомства для сексу та побачень; і наше розуміння про такі речі, як секс, бажання, інтимність, потенціал і любов, безповоротно змінилося в результаті різних соціально-політичних рухів. І все ж таки, "гарний секс" все ще невловний.
Текст: TomRasmussen для vogue.co.uk