Наскільки відверті знімки в соціальних мережах можуть дозволити собі успішні жінки. Розмірковує Рената Харькова.
Я люблю себе фотографувати. Мені здається, з цим завданням я справляюся краще за інших, навіть найталановитіших моїх колабораторів. Себе я знімаю і на таймер, і просто роблю селфі в дзеркалі. Вранці — на повний зріст, увечері — на заході сонця, або після тренування — у будь-який час дня. Я змінюю образи і надихаюся чи то Сінді Шерман, чи Надею Лі. Між ними прірва, як і між моєю самодіяльністю і їхніми артистичними роботами. На одному знімку я у мініспідниці Versace кольору металік та вінтажному мереживному боді, червоних панчохах і нашийнику зі стразів з паризького Sexodrome — передплатниці коментували, що я водночас артоб'єкт, порівнюючи з Мариною Абрамович, і муза. На іншому — я в прозорому дощовику, який підкреслює всі вигини в промінні сонця, що сходить, спустилася з небес. Публікуючи кадр у чоловічій спідній білизні і спортивному топі, що просвічує, я хворіла на COVID-19 і намагалася підняти собі настрій — за рахунок коментарів небайдужих. На одному із останніх фото на мені трикотажні шорти, золотий топ від купальника й замшеві босоніжки Jacquemus. Я обіймаю себе і демонструю беззахисність, а не свою фізичну форму. Неідеальність ліній і композиції оцінили мої друзі й передплатники. Найчастіше я отримую коментарі, що надихаю. Не лише на те, щоб стежити за фізичною формою й доглядати за собою, а й на творчість.
Мене ніколи не бентежили оголеність і відверта демонстрація тіла — у публічних просторах і онлайн. У суспільстві, особливо патріархальному, популярній перформансистці було дозволено оголювати стегна — але історично будь-яку жіночу професію, пов'язану зі сценою, оточував ореол легковажності і навіть доступності, якщо хочете. Серйозною ж щодо справ чи обов'язків жінці виставляти себе і своє тіло напоказ не дозволялося — за таку легковажність можна було поплатитися статусом і репутацією. Можливо, і сьогодні десь на робочій зустрічі одягнена в міні топменеджерка сприйматиметься своїми партнерами неоднозначно, але ніхто вже не запитуватиме щодо знімків красивих оголених ніг у її особистих соцмережах. Феномен сучасних women in power — про впевненість у собі, яку вони транслюють оф- та онлайн, про відсутність сумнівів і про здатність пишатися здобутками — не лише у справах компанії чи на сімейній ниві, а й у спортзалі та навіть в офісі психотерапевта. Новий суспільний договір скасовує псевдоскромність, хоча б на теренах Мережі: тіло — це лише тіло, а людина, яка відверто демонструє його — ідеальне чи ні, — від самого факту оголення не стає менш відповідальною, компетентною чи надійною.
Соціальні медіа у наші дні нагадують візуальну анкету. Щоб зрозуміти, підходить вам людина чи ні, недостатньо списку її навичок, прикладів проєктних робіт чи сертифікатів про освіту й різноманітних кваліфікацій. Не менш важливими є відповіді на питання, хто її друзі, які книги вона читає, в які ресторани ходить, де і в якому форматі відпочиває, як бачить себе і "як проявляється". Ця інформація допомагає у виборі співробітника чи партнера не гірше, ніж наявність диплома MBA, — її легко знайти на просторах соціальних медіа, до прикладу, в Інстаграмі. Один із маркерів успіху там — сильне, натреноване і здорове тіло. Улюблене й оточене турботою (увесь рух wellness багато в чому про це), воно — матеріальне втілення внутрішньої гармонії і доказ правильних капіталовкладень.
Мені як людині творчої професії корпоративна етика в соцмережах завжди дозволяла трохи більше, ніж, скажімо, співробітнику банку. Коли виникали сумніви щодо контенту, свої найвідвертіші публікації я погоджувала в офісі — безпосередньо з моєю керівницею. Вона, слід зазначити, у праві на самовираження мені жодного разу не відмовила. Річ у тому, що я фотографую себе в різних ступенях одягненості (або оголеності) — тоді, коли особливо подобаюся собі, або коли не подобаюся зовсім. Заняття автопортретурою в Інстаграмі стали для мене своєрідною терапією і способом самопізнання. Ці знімки — вияв мого внутрішнього творчого процесу, лише у центрі уваги цього разу не модель, а я сама. Питання, яке я паралельно намагаюся вирішити: де пролягає тонка межа, що відокремлює захоплені коментарі моїх друзів — представників креативних індустрій — від вульгарних і відверто образливих повідомлень незнайомців у директ.
Створюючи ці фотосерії, я випрацювала свій метод: у позах часто орієнтуюсь на академічне мистецтво — до прикладу, надихаючись давньогрецькими статуями і скульптурами епохи Відродження. Вони завжди мають якесь трепетне відчуття невинності. Знімаюсь зі спокійним обличчям, що нічого не виражає. Для таких екзерсисів добрими є випадкові й неідеальні кадри, ніби зроблені молодшою сестрою або подругою (так званий "жіночий погляд"). Про ретуш забуваю начисто — немає нічого привабливішого, аніж демонстрація вад — синців, подряпин і складок шкіри. Реабілітація їхньої нормальності — головне досягнення сучасних соцмереж. І, навпаки, неприродні вигини тіла, пристрасно розімкнуті губи і будь-які спроби відвертої б'ютіфікації слід назавжди залишити під паролем у власному телефоні. Також у списку моїх особистих табу — фото сідниць і зроблені зі спини знімки. Вони нічого не розказують про людину в кадрі, я бачу в них явну об'єктивацію тіла.
Одну з головних ролей у моїх експериментах відіграє вбрання, а також аксесуари. Фото топлес рятують руки, прикрашені годинниками Cartier, каблучками La Manso і Tiffany & Co. і ненав'язливо прикривають груди. На контрасті з оголеним тілом працює весь одяг oversize: сорочки бойфренда, плечисті жакети або штани із защипами, як у дропах BETTTER. Голі ноги можна знімати і в сексуальних босоніжках Amina Muaddi, і не менш ефектно — у гумових калошах Bottega Veneta, чи в екодружніх кедах Veja.
Важлива частина моїх образів — білизна. Демонструвати груди я люблю, надягаючи бра Agent Provocateur із потертими джинсами — для знімка їх завжди можна залишити розстебнутими. Фото у трусах — ще одне моє особисте табу, але я часто нагадую собі, що правила потрібні, щоби їх порушувати. Й із задоволенням роблю це, надягаючи низ від купальника чи мікрошорти — при цьому уявляю себе топмоделлю, як на фітнесвідео з 1990-х. Ось це — справжні супержінки.
Для жінки, навіть найупевненішої в собі, дуже важливо бути привабливою, і щоб це підтверджували інші. У вільному самовираженні й демонструванні себе ми черпаємо енергію й імпульс, щоб завойовувати світ. І якщо кроком у прекрасне майбутнє буде розкуте фото в Інстаграмі, то я всіма оголеними частинами тіла — за.