Є певні труднощі в описі безсюжетних колекцій – таких, де не читається точний історичний або географічний референс. У Києві подібні покази – рідкість, тут дизайнери досі люблять відправляти публіку у вигадані подорожі по епохах і країнах.
Тим цікавіше спостерігати за роботою Юлії Богдан. На подіумі UFW дизайнер показує свою колекцію вдруге, і це шоу – одне з найкращих в рамках Тижня. У супровідних записах до показу Богдан розповідає про крихітну групу островів Лі Галлі в Неаполітанській затоці, де жив Рудольф Нурієв, а ще про любов. Але як додаток до її колекцій це майже не має значення. Показ SIX. – рідкісний випадок на українських подіумах, коли одяг важливіший і виразніший, ніж історія, яку ним намагаються пояснити.
У Богдан відмінне чуття на правильні речі. Вона знає, як їх створювати і (це, до речі, не одне й те саме) як їх ефектно носити. Дизайнер показала полегшені жакети з контрастним рядком теплих бежевих тонів, сукні-сорочки відтінків ванілі і яєчної шкаралупи з обробкою з пір'я марабу і серію міні – шовкових з глибоким декольте або глухих з бавовни, вдягнутих під широкі пояси. Особливо дизайнеру вдалися подовжений двобортний тренч з витягнутою формою коміра на моделі Тані Мамай і брючні комплекти. Її варіації брюк-палаццо, – монументальні, з високою посадкою і вільним об'ємом, – мали строгий і спокусливий вигляд. Про них одних говорити хочеться більше, ніж про неаполітанські острови. І це теж велика рідкість.
Текст: Веня Брикалін
Фото: Юрій Яцкулич