Право носити штани, брючні костюми і в принципі мати можливість вдягатися як хочеться — важливе досягнення жіночого руху на початку ХХ століття. На честь Міжнародного жіночого дня згадуємо, як у нашому гардеробі з'явився костюм-трійка.
Як з'явився костюм-трійка
Костюм-трійка, що складається з жакета, штанів та жилета, з'явився у Великій Британії в 1666 році завдяки королю Чарльзу II. На той час у чоловічому гардеробі давно прижилися піджаки та штани всіх мастей, але саме "веселий король" узвичаїв третій елемент костюма — жилетку. А зроблено це було з двох причин: щоб збільшити експорт англійської вовни і щоб позбавити аристократів звички одягатися за французькою модою. Головний ворог Чарльза II — французький король Людовік XIV — наказав носити жилети своїм лакеям, щоб принизити нову англійську моду.
У XIX столітті костюм-трійка видозмінився завдяки денді на кшталт Бо Браммела — капітана, вихідця із середнього класу, який приятелював із принцом Вельським. Браммел був проти дорогих декорованих бриджів та гольфів і замість них носив скромні, але ідеально скроєні штани, білі жилети та темні фраки. До кінця століття чоловічий костюм-трійка став іще лаконічнішим і почав символізувати серйозність і раціональність — на противагу строкатому жіночому вбранню, яке асоціювалося з фривольністю та нерозсудливістю.
А ось із середини XX століття "трійки" поступово вийшли з моди, поступившись місцем більш розслабленим "двійкам". Жилетки служили зокрема для зберігання кишенькових годинників, так що з популяризацією наручних моделей їхнє практичне призначення втратило актуальність. До кінця Другої світової війни костюми-трійки втратили статус щоденної уніформи чоловіків і перейшли в розряд "модної заяви".
Як костюм-трійку полюбили жінки
У 1950-х, коли більшість чоловіків остаточно відмовилися від костюмів-трійок, представники британської молодіжної субкультури тедді вирішили їх привласнити. Молоді люди із забезпечених сімей слухали американський рок-н-рол та носили пошиті на Севіл-роу костюми у неоедвардіанському стилі. Уніформа тедді-боїв складалася з об'ємного піджака на кшталт зут-сьютів 1940-х, широких штанів-бананів із високою талією та ефектного жилета. Дівчата-тедді носили те саме. Втім, справжнім трендсеттером в частині жилетів серед жіночої аудиторії стала Марлен Дітріх: за двадцять років до появи тедді — ще у 1930 році у фільмі "Марокко" вона носила класичний костюм-смокіну із жилетом.
В 1966-му Ів Сен-Лоран презентував знаменитий Le Smoking, який задав моду на жіночі костюми з двох або трьох елементів. Свого часу Дітріх довелося підганяти чоловічий костюм під себе, але аналогічну модель Сен-Лорана було зразу пошито з урахуванням усіх особливостей жіночої фігури. Саме в цей момент почалося масове розповсюдження костюмів-трійок.
Черговий сплеск популярності костюма-трійки стався у 1970-ті завдяки диско, а саме образу Джона Траволти у фільмі "Лихоманка суботнього вечора". У 1980-ті, коли у поп-культурі панував образ power-жінки, брючний костюм став головним предметом у гардеробі. Більшість, втім, воліла обходитися без жилеток і задовольнятися комбінацією жакета та штанів із блузами. Вірним саме класичному поєднанню тоді залишався Джорджо Армані — італійський дизайнер, без якого складно уявити сучасний жіночий костюм.
Текст: Maude Bass-Krueger