Нова чоловіча колекція Prada сезону осінь-зима 2026/2027 — це продовження розмови Міуччі Прада та Рафа Сімонса про те, як одяг може реагувати на час та обставини, у якому ми живемо. Шоу з назвою Before and Next у просторі Deposito фонду Fondazione Prada зосередився не на ефектних жестах, а на пам’яті, досвіді та відчутті невизначеності. Колекція Prada чітко формулює головне питання сезону: як створювати нове, не відмовляючись від того, що вже було прожито й осмислено.
Нова колекція Prada одразу дистанціюється від ідеї радикального оновлення. Дизайнери не прагнуть почати з чистого аркуша або повністю переглянути мову бренду. Міучча Прада та Раф Сімонс використовують попередній досвід як основу для нових рішень. Одяг у цій колекції сприймається як носій пам’яті, часу й культурних нашарувань, а також як усвідомлена позиція і як форма поваги до вже прожитого.
Силует нової чоловічої колекції Prada витягнутий, стриманий і доволі обтислий. У Мілані, де дизайнери та бренди часто працюють з об’ємами та надмірностями, така зібраність помітно виділялася. Іншу лінію формують класичні тренчі та макінтоші у поєднанні з яскравими утилітарними накидками й укороченими плащами, створеними за принципами технічного одягу. Нашарування цих елементів створює складну, але зрозумілу конструкцію і підкреслює ідею поступового накопичення досвіду з часом.
Важливою рисою чоловічої колекції Prada стали навмисні недосконалості. Зім’яті манжети сорочок, ніби пошкоджені праскою, потерті шви, зношені лікті та шкіра з виразною патиною стають частиною образу. Ці деталі фіксують сліди використання і працюють як ознаки часу. Квітчасті та історичні принти нашаровуються й поєднують мотиви античності, Ренесансу та модерності як різні культурні періоди. Колірна палітра Prada також доволі стримана. Відтінки зівʼялої рожевої троянди, анісово-зеленого, лілового, глибокого фіолету, грибні та баклажанові кольори не створюють драматичного контрасту. Це не темна і не оптимістична гамма. Вона вибудувана так, щоб впливати на сприйняття й водночас зберігати внутрішню напругу.
Простір показу лише посилив загальний настрій колекції. Deposito мав вигляд спорожнілої будівлі з фрагментами колишнього життя. Ліпнина, мармурові каміни та великі вікна нагадували про минуле цього простору. Саундтрек шоу з композицій Virgin Prunes і Suicide формував напружену, тривожну атмосферу. Усе це підкреслювало відчуття невизначеності, яке Прада пізніше назвала ключовим психологічним станом сучасності. У ситуації, де майбутнє неможливо передбачити, дизайнери роблять ставку на ясність і точність у формі. Міучча Прада та Раф Сімонс прямо говорять про базові цінності — культуру, сенс, інтелект і турботу. Колекція не дає однозначних відповідей — вона залишає простір для сумнівів і роздумів.