Модна рада Фландрії організовує конференцію Fashion Talks в Антверпені кожні два роки. Зазвичай сюди збираються журналісти, працівники модних компаній і студенти Королівської академії витончених мистецтв, одного з головних у світі постачальників нових талантів на модну арену. Організатори Fashion Talks кажуть, що місія конференції, як і щорічних випускних шоу модного курсу Академії і заходів у музеї MoMu, – додати бренду "бельгійська мода" нового імпульсу. Тобто продовжити процеси, запущені в 80-х "Антверпенською шісткою" і Мартіном Марджелою, а після – Олів'є Тіскенсом й Ірис ван Герпен. Таким чином, свідомі бельгійці піклуються про майбутні покоління своїх зірок.
Летіти в похмурий Антверпен, де п'ять машин на перехресті – це вже майже дорожній затор, публіку змушує авторитет і майже благоговійний трепет перед брендом "бельгійська мода". Тут повагою до fashion-дизайну як до форми творчості (недарма їй навчають в Академії витончених мистецтв), просякнуте все, навіть стіни пивних барів. Подібне зустрінеш тільки в Парижі, та й то лише під час Тижня моди. Заїжджі журналісти жартують, що кожен третій житель Антверпена колись працював у Мартіна Марджела або Дріса ван Нотена. Так, принаймні, здається.
Одноденний цикл зустрічей, інтерв'ю та публічних виступів професіоналів з різних сфер модного бізнесу – це think tank про проблеми, які час і розвиток нових технологій ставить перед інертною за своєю природою індустрією. Організатори Fashion Talks постаралися вибудувати виступи за принципом 360 градусів: спікери обговорювали офлайн, онлайн, нові способи виробництва і маркетингу. Попри різноманітність тем, всі були явно стурбовані майбутним, що насувається занадто швидко. І мало хто знав, що взагалі з ним робити.
Президент мюнхенського онлайн-гіганта Mytheresa.com Мікаель Клігера разом з колегами з берлінського Voo Store та паризького універмагу Printemps обговорювали перспективи початківців дизайнерів на великих торгових майданчиках. Інсайт: шанси на успіх у молодих сьогодні невеликі, а багато що вирішує правильне позиціонування в соціальних медіа. Еко-активіст та творець лейблу Honest By Бруно Пітерс в компанії колег з Philippa K намагався знайти формулу етичного виробництва в рамках існуючої бізнес-моделі. Але до консенсусу про те, що таке етична мода, так і не прийшли – занадто складна тема, про яку до сих пір розмовляють різними мовами. Головний редактор критичного видання Vestoj Аня Ароновскі-Кронберг випробовувала на міцність нове покоління в особі новоспеченого випускника Академії дизайнера Рашемі Боттера. Вимоги до молодих талантів, попри мінливий ландшафт та технологічні виклики, залишаються колишніми – бути собою та нічого не боятися.
Два найважливіших виступи на конференції в Антверпені, як не парадоксально, мало стосувалися питань майбутнього – вони були коментарем до того, що не так з сьогоденням. Фотограф Томмі Тон, завдяки якому світ збагатився професіями стритстайл-зірок, а слідом за ними digital-інфлюенсерів, в бесіді з редактором Джесікою Мішо зізнався, що модна арена все більше нагадує цирк і він сам винен у такому становищі справ. Треба розуміти силу особистого бренду і незалежну позицію фотографа, щоб оцінити іронію і сміливість його заяв, ілюстрованих знімками наймодніших дівчат планети.
Головний виступ організатори Fashion Talks приберегли на фінал. Коли в залі згасло світло, на великих екранах з'явилася нарізка з фіналів сотні показів Дріса ван Нотена. Fashion-критик New York Times Ванесса Фрідман, якій доручили брати інтерв'ю ван Нотена, пожартувала, що такі відео більше підходять для прощання з дизайнером, ніж для вступу до бесіди з ним. Але якщо комусь в залі потрібен був доказ того, що Дріс Ван Нотен – винятковий дизайнер, то ролик під фортепіанну партію відмінно впорався з поставленим завданням. Ван Нотен розповідав про обраний ним робочий ритм (по дві колекції на рік та ніяких пре-колекцій), спокуси продати компанію в нульових (цього він так і не зробив) та про те, що досконала краса наганяє на нього нудьгу.
Останній акорд цього дня – вручення першої премії Belgian Fashion Awards. Те, як організатори церемонії уникають зайвої помпи, вражає. За якісь чверть години встигли вручити 7 статуеток, нагородивши кращих: свої призи отримали легендарний візажист Інге Гронгард, Дріс ван Нотен та Раф Сімонс, який несподівано матеріалізувався на сцені та зізнавався в коханні Антверпену крізь сльози, що накотилися. Премія "Найбільш багатообіцяючий випускник року" дісталася Рашемі Боттеру. Судячи з того, яким кредитом довіри та підтримкою він користується в Антверпені, за майбутнім цього хлопця варто стежити дуже уважно. Через кілька хвилин щасливий Боттер робив фото з Рафом Сімонсом для свого Instagram. Командному духу та підтримці у бельгійців теж варто повчитися.
Текст: Вєня Брикалин
Фото: Fille Roelants
Читайте також:
Одна в полі воїн: Стелла МакКартні про великий бізнес і свої правила