Вересень недарма називають найважливішим місяцем у модному календарі, адже після літніх відпусток дизайнери традиційно представляють свої нові колекції. Однак цього року вересень буде трохи незвичним — через пандемію коронавірусу бренди експериментують з форматами показів, стритстайл-рух також очікує на трансформації, а баєри вчаться робити замовлення онлайн. Через це класичні подіумні шоу мають особливо привабливий вигляд. Згадуємо найяскравіші з них.
Саме після цього шоу весь світ заговорив про Крісті Тарлінгтон, Наомі Кемпбелл, Лінду Євангелісту й Сінді Кроуфорд як про найвідоміших манекенниць, які отримали автоматично статус супермоделей.
Це шоу Chanel запам’яталося ідеальним балансом між попкультурою й кодами Chanel, які Карл Лагерфельд поєднав на подіумі, — від підтяжок з логотипами й мініатюрних бікіні до ременів з ланцюжками й твідових класичних чорно-білих жакетів.
Цим показом Тьєррі Мюглер відсвяткував 20-річчя своєї діяльності, влаштувавши справжню виставу в Cirque d'Hive, участь у якій взяли Джеррі Голл, Вірушка і Пет Клівденд в образі Мадонни.
Саме в колекції Prada весна-літо 1996 Міуччіа Прада вперше продемонструвала свою фірмову естетику, яка вже була сформована на поєднанні геометричних принтів з відтінками вохри й авокадо, що тоді було викликом нормам соціальної моди.
Його називають найсексуальнішим шоу за всю історію модних показів. В середині 1990-х Том Форд, який посів тоді пост креативного директора Gucci, привніс на подіум свіжий і визначальний для всієї епохи гедонізм, заснований на суворому крої, глибоких декольте й обтислих силуетах.
Світлини медсестер у мереживних масках, які облетіли всі соціальні мережі на початку карантину, — це образи з легендарної колекції Louis Vuitton весна-літо 2008. Придумав її дизайнер Марк Джейкобс, що об’єднався того сезону з художником Річардом Принсом.
Показ колекції сезону весна-літо 2010 став останнім прижиттєвим шоу Олександра Макквіна. Головна його ідея полягала в тому, що "людина має повернутися туди, звідки прийшла". Колекція Plato's Atlantis стала прогнозом апокаліпсису від Макквіна.
Текст: Alex Kessler