10 травня в Музеї мистецтва Метрополітен відкривається одна з головних виставок року — "Мистецтво костюма", організована Інститутом костюма. Тепер музей моди працюватиме у нових Condé M. Nast Galleries, розташованих поруч із Великою залою Метрополітен. Площа галерей становить 1100 квадратних метрів — вони є найбільшим оновленням за всю історію The Met.
Чи є мода мистецтвом? Чи є мистецтво модою? Відповідь на ці запитання шукатимуть у травні на виставці Costume Art Інституту костюма Метрополітен-музею. Цього року Інститут костюма нарешті розширюється та займе нову велику будівлю, що прилягає до Великої зали Метрополітен-музею. "У певному сенсі мода ширша за мистецтво, — каже куратор Інституту костюма Ендрю Болтон. — Вона втілює наш життєвий досвід — єдина форма арту, здатна на це".
Тепер мода буде в центрі одного з найпопулярніших музеїв Нью-Йорка, десь між єгипетськими галереями на півночі та грецькою й римською експозиціями на півдні. Там, у власному приміщенні, галерея Condé M. Nast Інституту костюма представить "Мистецтво костюма" — виставку, яка досліджує та оспівує вбрання, представляючи одяг та артефакти з більшості колекційних залів музею.
"Стосунки між модою та мистецтвом дуже змінились у наш час, — впевнений художник Мауріціо Каттелан, один із кількох кураторів, з якими я розмовляла про новий музей Метрополітен під час написання цієї статті. — Мода більше не просить дозволу у мистецтва, а мистецтво більше не вдає, що ігнорує моду. Вони зрозуміли, що поділяють одну й ту саму одержимість: тіло, влада, бажання, статус. Саме в Музеї Метрополітен мода перейшла від сприйняття себе як ремесла до мистецтва наративу. Виставки все менше схожі на гардероби і все більше — на дискусії. Саме в цьому переході від об’єкта до ідеї мода стає цікавою".
"Вплив Інституту костюма та його виставок надзвичайно зріс за останні 30 років", — каже дизайнер Майкл Корс. Коли я запитую, як мистецтво та митці вплинули на його творчість, він перераховує імена, від Марка Ротко до Джона Сінгера Сарджента та Джорджії О'Кіф. "Ці митці відкрили людям очі на взаємозв'язок між модою та всім — від попкультури до політики та мистецтва. Що мода — більше ніж просто одяг, який ви носите щодня".
Те, що Інститут костюма тепер має свою будівлю, є цілком логічним рішенням. Над архітектурним проєктом працювала бруклінська фірма Peterson Rich Office. Керівники, Натан Річ і Міріам Петерсон, — подружжя, чиє перше побачення відбулося в Метрополітен-музеї, — занурилися в історію музею. Вивчали Велику залу, міркували, як вона може вести до галерей, як туди линутиме світло. Своїм завданням вони бачили створення нового міського шляху до моди і тісно співпрацювали з Болтоном.
Болтону потрібен був гнучкий простір з регульованим освітленням та автономним живленням, але масштабу грецьких чи римських галерей. "Це мав бути мобільний виставковий зал, який би постійно змінювався, — каже Річ. — Водночас він мав створювати відчуття, ніби завжди був тут". Нові галереї площею майже 3660 квадратних метрів розділені на п'ять взаємопов'язаних просторів. Люмінесцентна сіро-біла кам'яна підлога, балкові стелі та венеційські штукатурні стіни створюють в них особливу атмосферу.
Будь-які рамки та кордони зникають на новій виставці, організованій Болтоном. За своєю концепцією "Мистецтво костюма" є інклюзивним проєктом, а головною темою є людське тіло та те, як його зображували — одягненим, роздягненим, прикрашеним, вшанованим, пораненим та оплакуваним. У серії дивовижних, іноді навмисно різких зіставлень виставка поєднує об'єкти та зображення з одягом: грецька посудина 460 року до н. е. з сукнею 1920-х років Fortuny; графіка "Людина скорботи з розпростертими обіймами" Альбрехта Дюрера з піджаком "Мученик кохання" Вів'єн Вествуд; сукня для прогулянки 1883 року; скульптури Жана Арпа та Генрі Мура з ансамблями Рей Кавакубо для Comme des Garçons. Виставка розкриває тривалий та симбіотичний зв'язок між мистецтвом і модою, доводячи, що вони є окремими, але рівноправними формами творчості.
Нікі де Сен Фаль © 2026 Благодійний художній фонд Нікі/ARS, Нью-Йорк/ADAGP, Париж
"Я хотів представити моду як призму, через яку можна дивитися на мистецтво, — пояснює Болтон. — Щоб поєднання були іноді формальними, іноді концептуальними, іноді політичними, іноді гумористичними, іноді глибокими, а іноді легковажними. Союз одягу й твору мистецтва породжує нові значення. Я хочу зосередитися на цьому. Це ніби один плюс один дорівнює трьом… Сподіваюся, виставка дасть людям змогу встановити ці зв’язки за межами чотирьох стін музею".
"Мене вразило, як репрезентація моди в Метрополітен-музеї з архівної стала більш захопливою, майже кінематографічною, — каже художниця Лорі Сіммонс. — Виставки набули характеру перформанса — зі свої наративом, настроєм, психологією. Музей демонструє, що тіло — одягнене, стилізоване, поставлене — таке ж цікаве, як будь-яка стародавня реліквія. Розташування відділу моди поруч із єгиптянами та навпроти греків і римлян — не порушення порядку, а виправлення. Музей визнає: те, що ми носимо, також є артефактом цивілізації".
Чіхару Шіота © 2026 Товариство прав художників (ARS), Нью-Йорк/VG Bild-Kunst, Бонн.
Зрештою, я запитала свого чоловіка, журналіста й арткритика Келвіна Томкінса, автора історії Метрополітен-музею "Купці та шедеври", як запитувала всіх: чи може костюм бути мистецтвом, а мистецтво — модою? Він відповів гучним "Так!" і додав: "Насправді ці два поняття настільки близькі, що не можуть не бути одне одним".
За матеріалами Vogue.com
Авторка тексту: Доді Казанджян
Фотограф: Ітан Джеймс Грін
Стилістка: Аманда Харлеч