Ірландська художниця Дженієв Фіґґіс створює картини одночасно прекрасні і страшні. Серед її шанувальників – Марк Джейкобс і Річард Прінс, а в найближчих планах – незліченні персональні виставки.
Картини Дженієв Фіґґіс зачаровують. Коли бачиш їх вперше, сприймаєш як світський живопис Вікторіанської епохи. Ось сім'я, яка явно збирається на бал: тато у фраку і з тростиною, матір і доньки в сукнях з кринолінами. Ось поважний джентльмен з пенсне в руках – позує, оточений дівчатами в шиньйонах. Але при близькому розгляді виявляється, що не все так просто. Обличчя людей на картинах Дженієв спотворені: у когось – гримаса жаху, хтось завмер у крику з широко відкритим ротом. Це взагалі люди чи примари? І чому вони застигли в жаху, коли навколо такі світські декорації?
Ірландка Дженієв Фіґґіс з'явилася нізвідки кілька років тому і звела світ з розуму, модний в тому числі. Марк Джейкобс купив кілька її робіт в інтернеті, потім написав Дженієв в Instagram повідомлення з компліментами, а потім присвятив їй колекцію весна-літо 2019, натхненний, як він каже, яскравою колористикою картин ірландки (майже вся ця колекція Marc Jacobs – у рожевих тонах). Marni попросив художницю створити принти для колекції футболок – лімітована серія з'явиться у продажі влітку. Виставки Дженієв цього року відкриваються фактично кожного місяця. У лютому вона брала участь в ярмарку artgenève, в березні показувала роботи в Baldwin Gallery в Аспені, у квітні їде на Art Brussels, влітку бере участь у великому проекті Музею сучасного мистецтва в Дубліні, а у вересні вирушить з персональною виставкою в Шанхай. Дженієв Фіґґіс нарозхват: я чекала нашого інтерв'ю три тижні, а її агент, знаменита паризька галеристка Альмін Реш, відразу попередила, що організувати інтерв'ю з художницею буде непросто.
Переломним моментом у житті Дженієв став 2010 рік, коли 38-річна художниця зареєструвалася в Twitter. "Я поняття не мала, як давати раду з цим додатком, і для чого я його використовуватиму. Трохи пізніше, коли закінчила магістратуру в Національному коледжі мистецтва та дизайну в Дубліні, вирішила поділитися кількома фото моєї нової роботи. Заодно підписалася на художника Річарда Прінса – обожнюю його. Через кілька вечорів я раптом побачила, що Річард підписався на мене! Потім він написав, що хоче купити картину. Це було, по-перше, абсолютно неймовірно, по-друге, дуже вчасно: я щойно відкрила свою студію в Дубліні – і потрібно було платити за оренду. Так Річард Прінс став моїм першим "клієнтом", а я відчула свободу і незалежність".
Про свободу і незалежність 47-річна Дженієв Фіґґіс говорить невипадково. Свою художню кар'єру вона називає "своїм другим шансом" – першим шансом, якщо так можна висловитися, було життя типової ірландської домогосподарки.
Дженієв з дитинства була креативною: на уроках годинами малювала "ляльок у сукнях у горошок", а після уроків пропадала в майстерні батька. Він працював у видавництві "Ірландська преса", де ремонтував друкарські машини, а вдома постійно щось майстрував. У 11 років дівчинці подарували першу швейну машинку. "Я постійно переробляла одяг, який купувала мама, щоб бути більш, як мені здавалося, крутою".
Дженієв зізнається, що в 70-ті, коли вона росла, в Ірландії "від дівчат не очікували більшого, ніж вийти заміж і завести дітей". У 18 років так зробила її мама, колись талановитий видавець, вона покинула роботу і присвятила життя сім'ї, а через роки – сама Дженієв. "Католицька церква була дуже впливова, і у нас в Уексфорді не було прийнято сперечатися з традиціями. Я хотіла піти в художній коледж, але у батьків не було ні можливостей, ні бажання. Тому довгі роки мені здавалося, що я втратила свій шанс стати художницею".
Фіґґіс все-таки вступила до коледжу, але вже в 34 роки – коли її донька була досить дорослою. До цього була зразковою матір'ю. "Я ставила спектаклі в шкільному театрі дочки, готувала тістечка для дитячих свят, шила костюми для Геловіну. Я отримувала задоволення від того, що робила. Мені подобалася роль мами, а тепер у мене вже внучка – і два маленьких собаки. Я все життя була чимось зайнята – а може, просто створювала видимість".
Сказати, що в живописі Дженієв відчувається внутрішній конфлікт самої художниці, буде перебільшенням. В її картинах немає конфлікту: вони дитячі та зворушливі, магічні і містичні, і якщо перевести її живопис в жанр літератури, то це були б казки братів Грімм або розповіді Едгара Аллана По. Сама художниця говорить, що обожнює ефектні костюмні серіали (з нетерпінням чекає восьмого сезону "Гри престолів"), кіно, моду, костюми Вікторіанської епохи та живопис старих майстрів – Гойї, Рубенса, Брейгеля. Іноді Фіґґіс навмисно пише перефраз на класичних художників, особливо любить "розмовні сцени" – популярний в XVIII столітті жанр, коли художник зображував красиво одягнених героїв за бесідою де-небудь в саду або в театрі. Сьогоднішньому глядачеві смішно, що така дрібниця може стати темою для художньої роботи, – з іронією, неабиякою часткою перебільшення, щедрими акриловими мазками яскравих відтінків показує це і Дженієв.
"Я працюю дуже жадібно", – зізнається в кінці нашої розмови художниця. У своїй майстерні на місці колишніх верфей вона пропадає майже до заходу сонця. "Правда, взимку в Ірландії рано темніє, і я чекаю літа, щоб працювати допізна". Зовсім недавно вона закінчила нову роботу, яку в квітні покаже на арт-ярмарку в Брюсселі. Вона називається "Давайте подивимося правді у вічі": на ній в сигарному диму зображений чоловік в циліндрі в оточенні темноволосих дам у вечірніх сукнях – вони явно задумали щось недобре. Гримасують, щурятся. Такий вигляд могли б мати персонажі п'єси "Як важливо бути серйозним" Оскара Вайльда, які обманювали всіх і вся, але при цьому завжди тримали обличчя.
40 з гаком років свого життя Дженієв майже безвилазно провела в Ірландії, а зараз багато подорожує, змінює часові пояси. Але завжди поспішає додому – каже, що їй найкомфортніше в майстерні, про яку вона мріяла з дитинства.
"Мені подобається концентруватися на роботі і вкладати всю свою енергію в творення. Я ніколи не думаю про те, що люди про мене скажуть. Робота – це те, що дійсно важливо".
Текст: Дарія Слободяник
Фото: Courtesy of Genieve Figgis and Almine Rich