З 20 до 27 лютого у Києві можна побачити гравюри Пікассо, Далі, Кандинського і Малевича. Відповісти на найпопулярніше запитання "гравюри – це оригінал або копія?" Vogue.ua попросив Світлану Старостенко, мистецтвознавця і фахівця аукціонного дому "Золотий Перетин".
Вперше я дізналася про гравюри ще у підлітковому віці. Мені було 11 років, і я безпрестанку читала Стефана Цвейга. Дуже полюбила його розповідь "Невидима колекція". Зворушлива історія про німецького колекціонера, який все життя відмовляв собі і близьким у необхідному, але полював за роботами відомих майстрів-граверів: Дюрера, Рембрандта, Мантеньї ... Коли ж він раптово осліп, то зберіг можливість "розглядати" свою колекцію пальцями, завдяки об'ємним або утисненим лініям на відбитках графічних робіт (об'єм масляного мазка, наприклад, не може дати уявлення про зображення). Ця історія мене вразила.
На першому аукціоні гравюр у "Золотому Перетині" мене здивувала одна робота. Стасис Красаускас, литовський художник-графік створив цілу серію робіт для альбому про радянський спорт. У цій гравюрі було все. Динаміка і сила. Краса і історія. Дивитися на неї можна було нескінченно. Цей автор у нашій країні майже невідомий, але я думаю, що багатьом знайома ніжна і витончена, як ювелірна прикраса, його ліногравюра "Юність" – емблема знаменитого літературного журналу.
У вересні 2017 року на виставці гравюр Editions ніде було впасти яблуку. Черга охочих побачити твори найвідоміших українських і європейських майстрів розтягнулася на 300 метрів. Ми показували Пікассо, Далі, Шагала, виконаних у різних техніках: літографії, офорту, шовкодруку. Багато гостей тоді запитували: що таке тиражне мистецтво і чи можна вважати це оригіналом? Час розставити крапки над "і".
Відразу зазначу, що тиражне мистецтво – прекрасна у всіх сенсах річ. Для початківців колекціонерів – це можливість купити хорошу, якісну роботу недорого. А для досвідчених – шанс роздобути картину Сальвадора Далі, наприклад, за невисокими цінами (на відміну від того, скільки коштує його живопис).
Якщо говорити простими словами, гравюра – це і метод, і безпосередньо художній твір. У побуті гравюрою називають будь-який твір, створений за допомогою прорізування або видряпування на твердій поверхні. Також гравюра – це будь-який друкований відбиток з пластини або каменю, де малюнок або вирізаний, або нанесений за допомогою фарби спеціальним методом.
Основні види гравюри: ліногравюра, ксилографія, офорт і літографія. Ліногравюра – техніка, де основою є малюнок на лінолеумі. Малюнок вирізують на лінолеумній пластині різними металевими різцями. Так вдається форма. Потім малюнок з форми друкують на папері. Паперовий відбиток, як і сама техніка, називається ліногравюра, або естампом.
З ліногравюрою активно працювали українські художники-шістдесятники. Це і Алла Горська, і Григорій Гавриленко. 1964 року представили серію ліногравюр "Наш сучасник", з дуже характерними образами свого часу.
Ксилографія (гравюра на дереві) – зображення, виконане різцями на дерев'яній поверхні. Найперші гравюри були якраз на дереві і ксилографію використовували для друку перших книг. Для цього підходять не всі породи дерев, зазвичай використовують грушу або дуб. Дерев'яну поверхню (дощечку) ретельно шліфують і навіть загладжують воском. Малюнок вирізують так само, як і на ліногравюри, але твердість дерева дає змогу зробити зображення більш точним, додати чіткі деталі. Але і працювати з деревом набагато складніше, ніж на лінолеумі. Найзнаменитішим майстром ксилографії у світі є Альбрехт Дюрер. Сьогодні його гравюри кінця ХІХ століття продають на європейських торгах за сотні тисяч доларів.
Офорт (або гравюра на металі) – це техніка створення форми з міді або цинку. Малюнок наносять на попередньо оброблену, відшліфовану, гладку металеву пластину. Така робота вимагає виняткового фізичного напруження. В українського скульптора Білика це єдина серія офортів, але багато сучасних українських художників працюють з офортом як з основною технікою. Серед них: Тарас Ковач, Сергій Гета, Костянтин Калинович. Відомо, що поет Тарас Шевченко був талановитим художником-акварелістом, але мало хто знає, що він був і справжнім майстром офорту. Шевченко створив серію офортів "Живописна Україна". 1844 року ця серія була видана в Санкт-Петербурзі окремим альбомом і набула великої популярності. Цікаво, що після його виходу Шевченко ще довго отримував замовлення на створення додаткових примірників цих офортів.
Ще одна техніка – літографія, гравюра на спеціальному літографському камені. Система нанесення малюнка на камінь складна: це може бути і процарапування, і нанесення малюнка пензлем з тушшю, і малювання олівцем. Літографія цікава тим, що дає змогу досягти тонких градацій кольору, схожих на малюнок аквареллю. Цікаво, що літографські камені іноді виставляють в музеях, поруч з роботами. Так, в музеї Анрі Тулуз-Лотрека у французькому містечку Альбі я особисто бачила камені, з якими працював Лотрек. Там же, від підлоги до стелі, на трьох мовах висить банер з поясненням, як створюють літографію – щоб глядачі все уявили на власні очі. Тулуз-Лотрек був одним з основоположників цієї техніки і використовував її для створення афіш вистав, реклами кафе і ресторанів.
У Франції 38 років поспіль, з 1946 року, видавали журнал про мистецтво Derriere Le Miroir. Дивно, але факт: прижиттєві оригінальні кольорові літографії Пікассо, Шагала, Міро, Кандинського були вкладками в журнал. Іноді в одному випуску було 5-6 таких додатків! Тираж одного журналу склав 1500 екземплярів, і зараз деякі з цих додатків до знаменитого журналу можна зустріти на аукціонах.
Гравюра неймовірно популярна, перш за все, тому, що вона дає змогу випустити роботи визначеним тиражем. З однієї вихідної пластини можна отримати багато відбитків, і так гравюра стає інструментом популяризації художника – особливо в ті часи, коли соціальних мереж ще не було.
Люди часто запитують: гравюра – це оригінал чи копія? Або ж це авторська копія? Я зустрічала на наших виставках гостей, які покидали галерею розчарованими, – мовляв, це надруковано, значить, це підробка (копія, репродукція, потрібно підкреслити). Даремно: гравюра – це не копія. Скільки б відтворень однієї роботи не зробив автор чи авторизована інституція з його участю або без, вже після смерті автора, – всі роботи оригінальні. Кожен відбиток, яким великим би не був тираж, є оригіналом. І крапка.
Друга за популярністю думка, що тиражні роботи – це репродукція. І знову невірно. Репродукція – це безконтрольне відтворення художніх творів ким завгодно і в необмежених кількостях. Але навіть найвдаліша репродукція не має нічого спільного з мистецтвом, бо її не торкалася рука автора, художника. З гравюрою все інакше: відбиток зроблений з авторської плити або каменю, на якому і зображення, і авторський підпис були нанесені самим художником.
Гравюри можуть коштувати дорого, дуже дорого. Ціна формується зважаючи на значущість самого художника, важливість певного періоду створення роботи, розмір також має значення. Але є і фактори, які властиві тільки гравюрам. Наприклад, авторський відбиток цінують вище. Також цінні перший (як найяскравіший) відбиток і останній (як все, що ніколи не повториться). Гравюри, підписані художником від руки, в рази дорожчі від тих, де авторський підпис був нанесений тільки на первенець.
Аукціонні будинки, які не один рік на ринку, успішно проводять торги тиражним мистецтвом. В Україні перший аукціон тиражним мистецтвом – Editions – ми провели в січні 2017 року. З тих пір у нас є традиція: ми купуємо в Європі і Америці тиражні роботи всесвітньо відомих майстрів, українських і радянських авторів, формуємо колекцію і виставляємо на торги. Так, в найближчу середу, 27 лютого в "Золотому Перетині" відбудеться вже п'ятий аукціон з принтами. За традицією це будуть роботи Василя Кандинського, Філіпа Нойєра, Сальвадора Далі, Жоана Міро, Михайла Дерегуса, Леопольда Левицького.
Важливо сказати про те, скільки ж все-таки коштує гравюра. Для прикладу візьму недавні продажі на світових флагманських аукціонах – Sotheby's і Christie's. У листопаді 2018 року в Christie's, на аукціоні Modern Prints було кілька рекордних продажів. Ліногравюра Пабло Пікассо "Оголена біля джерела" 1962 року підписана і пронумерована автором, віддрукована на престижному в усі часи папері Arches. При середній оціненій вартості 15 000 – 20 000 доларів США, роботу продали за 27 500. Це класичний приклад, як за порівняно (з живописом) невеликі гроші можна отримати в приватну колекцію одного з найдорожчих художників у світі.
Але абсолютним рекордом продажів цього вечора став продаж підписаної і пронумерованої літографії нідерландського графіка Мауріца Корнеліса Ешера – за 40 000 доларів США при оцінці в 8 000 – 12 000. Що цікаво, тираж був досить великим – 108 примірників.
Пізніше, там же, в Christie's, на аукціоні старих майстрів в січні цього року, ксилографію Альбрехта Дюрера "Чотири вершники Апокаліпсису" продали за 612 тисяч доларів.
Sotheby's минулої осені показав ще більш цікаві в фінансовому сенсі результати. Аукціон називався Prints & Multiples. Літографія Девіда Гокні 1980 року, підписана і пронумерована автором, була продана всього за 32 500 доларів (при тому що живопис Гокні коштує мільйони).
У мене в тиражному мистецтві є свої особисті фаворити. Я обожнюю офорти Павла Макова. Складно визначити, яка його серія мені подобається більше. Вони як квіти – кожна прекрасна по-своєму. Наприклад, роботи 1990-х років із серії Utopia. На одному аркуші зроблено кілька відбитків – один на іншому. Плями (як би від чаю) – теж не випадкові. Все це складається в один загальний образ і нагадує чи то атлас тварин і рослин, то чи географічну карту, то чи старовинну книгу. Розбагатію і зберу цілу колекцію його робіт.