Засновниця Nadiia, дизайнерка та стилістка, дослідниця етнографії Надія Шаповал багато років вивчає українські традиції та спадщину, але готова виходити за географічні кордони однієї країни і занурюватися глибше в міжкультурні зв'язки. Зануритися в новий світ їй допомогла співпраця із брендом гватемальського рому Zacapa, чия історія сягає 70-х років минулого століття. У межах колаборації мисткиня створила серію об’єктів з гутного скла та унікальну тацю, інкрустовану соломою. Нам вона розповіла всі подробиці творчого процесу.
Я обожнюю ставити перед собою нові виклики та розширювати поле для своїх досліджень, саме тому пропозицію Zacapa прийняла з ентузіазмом і бажанням створити щось нове на стику двох світів. Почалося все з вивчення історії бренду. Для мене важливою точкою дотику між Zacapa та нашою культурою стала жінкоцентричність бренду: головним його міксологом є жінка, а пляшку цього рому прикрашають традиційні обідки з пальмового листя, які плетуть гватемальські жінки.
Саме ці обідки надихнули мене створити об’єкт, що допоможе розкрити всю красу українського плетіння із соломи. Я давно захоплююся творчістю Олександра Саєнка, якого називають новатором у використанні соломи. В свій час він показав, що цей природний матеріал можна застосовувати й для оформлення інтер’єрів, і для створення монументальних образів.
Для Саєнка зір був єдиним засобом зв’язку з навколишнім світом, адже в дитинстві він перехворів на скарлатину, що прокотилася Україною на початку XX століття. Його підхід до роботи з соломою був унікальним, а роботи сповнені надзвичайної динаміки та ритму. Ці відчуття хотілося передати й у нашій колаборації з Zacapa — так народилася таця, інкрустована соломою, яка гармонійно пасуватиме до пляшки, декорованої пальмовим листям.
Виготовити тацю мені допомогли в одеській студії Ruda, що створює унікальні меблі. Разом з її майстрами та художницею з Кам'янця-Подільського Наталею Сойко ми розробили ескізи та мотив, у якому квітка орхідеї — ще один важливий символ Zacapa — стала частиною вінка поруч з українськими традиційними квітами. Для мене ця таця — приклад справжнього люксу, непідвладного часу та трендам.
Її створення — кропітка робота, що вимагає величезної майстерності й уваги до деталей. Це продовження традиції українського декоративного мистецтва, з якою світ тільки починає знайомитися. Так, за кордоном уже добре знають про різноманіття нашої вишивки чи кераміку, але я мрію показати йому інкрустацію соломою — бо це справжнє мистецтво.
Ще одна техніка, яку я використала в цьому проєкті, — гутне скло. Це давнє народне ремесло, традиції якого сягають часів Київської Русі, а найбільший розквіт припав на добу козацтва. На жаль, сьогодні в Україні техніка виробництва гутного скла майже втрачена — залишилося всього кілька справних печей на Львівщині, хоча колись вони були майже в кожному регіоні.
Я звернулася за допомогою до майстрів, що працюю на печі Тараса Дзиндри. Вони експериментують з кольорами та формами, створюючи не лише ужиткові предмети, а й дизайнерські елементи. На цьому ми й зійшлися: у межах колаборації я придумала набір із кількох келихів різних форм, які також будуть прикрашені квіткою орхідеї. Тут теж стався справжній міжкультурний метч: країни Центральної Америки вважаються батьківщиною багатьох сортів орхідей, а водночас ці квіти надзвичайно популярні й в Україні — майже на кожному підвіконні можна знайти орхідею.
Працювати з гутним склом — це мистецтво й виклик водночас. Піч працює цілодобово, температура — надвисока, і скло за таких умов поводиться непередбачувано: ніколи не знаєш, який отримаєш результат. Для мене саме це й відрізняє справжній крафт від фабричної штамповки — тут завжди є частка магії.
Виготовлення наших келихів з орхідеями стало справжнім викликом і для мене, і для майстрів: ми вручну підбирали всі пігменти, прагнучи досягти насиченості кольору, і навіть розробили свою унікальну техніку роботи. На кожному келиху — три бутони з тендітними пелюстками, які потрібно було обережно закріпити та рівномірно "запекти" у печі. Працювати доводилося швидко й делікатно водночас. Увесь процес зайняв понад вісім годин, але результатом я задоволена: нам вдалося підкреслити тендітність кожної квітки й досягти потрібної глибини кольору, що ефектно контрастуватиме з відтінком самого напою.
Під час роботи я багато думала про продукт і про естетику його використання. Саме тому ми розробили келихи різної форми: ром — важлива складова сучасної міксології, і мені хотілося розкрити його по-новому. Для мене ця співпраця стала можливістю не лише знайти точки перетину культурної спадщини обох народів, а й поєднати барну культуру з модою, адже найцікавіше народжується в найнесподіваніших союзах.
Інтервʼю: Віолета Федорова
Режисура: Анна Бугакова
Відеографія: Поліна Гребеник
Редагування: Марина Шулікіна
Звукозапис: Олесь Губенко
Постпродакшен звуку: Ксенія Виноградова
Фото: Поліна Гребеник
Стиль: Юлія Остапчук
Макіяж та зачіска: Дарія Жадан
Художнє освітлення: Михайло Азябін
Продакшен: Марина Сандугей-Шишкіна, Марія Ніколаєнко
Promotion