7 листопада в оновленому фонді Bereznitsky Art Foundation на Воздвиженці відбудеться аукціон сучасного і радянського українського мистецтва From red to blue and yellow. Напередодні його організаторка, кураторка і галеристка Людмила Березницька розповіла Vogue.ua про інвестиції в мистецтво і наймодніших українських художників.
Осінній аукціон дому Купави – вже третій. Ми його готуємо на прохання наших партнерів-власників. Аукціон – потужний інструмент для формування і, в нашому випадку, реанімування ринку. За результатами перших аукціонів помітні певні зрушення. Друге, не менш важливе для нас завдання, – акцент на іменах, фіксація вартості творів на поточний період і додаткова можливість представити речі з других рук публіці. Адже аукціон працює у сегменті вторинного ринку. Ціни поки невисокі – реальна ціна на твори зірок українського мистецтва значно вища. Але на моє переконання і відповідно до прогнозів фахівців, дуже скоро ціни зростуть у десятки разів. Сьогодні ми пропонуємо особливі ціни, так даємо шанс любителю стати колекціонером без фінансового ризику.
7 листопада на аукціоні ми представимо рідкісний твір французького періоду Миколи Глущенка, кілька програмних робіт Віктора Зарецького, портрети пензля Зої Лерман, малюнки Бориса Отрощенка та Валерії Спірідонової, роботи Владислава Мамсікова, дивовижну пастель Тетяни Яблонської; картини провідних митців ужгородської школи (Федора Манайла і Антона Кашшая); кілька важливих для історії індустріальної України робіт Володимира Хоренка і Віктора Герценка.
Низку картин представляє важливий для України напрям постмодерністів, що вже увійшли в обойму художників зі світовими іменами: Арсен Савадов, Тая Гершуні-Галаган, Ілля Чичкан, Олександр Сухоліт. Ми також не забули про висхідних зірок сучасної України: Юрія Сивирина, Романа Михайлова, APL315, Олександру Чичкан, Давида Чичкана.
Інвестиції в мистецтво – це складно і ні водночас. На щастя, в Україні створюють фахові інституції, які захищають сцену від естетичного сміття. Збирач-початківець у 90% випадків може застрахувати себе від помилки, якщо звернеться до професіоналів. Такою інституцією і є аукціонний дім. Він обов'язково залучає експертів-професіоналів для оцінки твору. Колекції аукціонних будинків – це селектований матеріал, а придбання на аукціоні гарантує новому власнику легалізовану ціну, експертний висновок і провенанс.
Ринок перебував у стані стагнації з 2011 до 2016 року. Пожвавлення почалося зовсім недавно. І ви правильно запитали про останні три роки: зростання інтересу до молодих художників показує, що нові імена з'явилися і серед колекціонерів. Вони значно молодші за тих, у руках яких зосередилися роботи в основному класиків. Сучасне покоління хоче колекціонувати сучасну історію, свої переживання. Але не тільки. Серед колекціонерів 30-40 років є і ті, хто дорожить історією і намагається зіставити її з сучасним світоглядом. У їхніх колекціях органічно співіснують українські імпресіоністи (Микола Глущенко, Тетяна Яблонська) і провокативні, іронічні роботи молодих (і перспективних) митців. Наприклад, роботи Юрія Сивирина, який використовує історичні образи, співзвучні з класиками.
Олександр Ройтбурд останні 10 років взяв на себе місію заповнення світової історії мистецтва. Щоправда, у своїй дуже впізнаваній манері. Тепер, навіть без відвідування Лувру чи Уффіци, у нас є шанс ознайомитися з роботами Тиціана, Рембрандта, Малевича, Сурбарана, але у впізнаваній і дуже специфічній манері маестро Ройтбурда. Більше того, якщо ми погано пам'ятаємо обличчя німецьких романтиків або лідерів французького просвітництва і при цьому не розуміємось на іудаїзмі, то знову – нам допоможуть роботи Олександра. Можливо, Олександр Ройтбурд мріє про музей, в якому розмістяться картини і артефакти, що нагадують нам про багатство світової культури крізь призму поглядів наших сучасників. У такого музею буде шанс стати помітною адресою на карті провідних музеїв світу.
Я б також зазначила дуже самобутню і досить успішну на Заході Олександру Чичкан. Дуже трудомісткі, оригінальні колажі Олександри присвячені злободенним темам. Не потрібно дивитися на рік творів, щоб зрозуміти, про що вони. Більшість її робіт йдуть швидко і ми навіть не встигаємо зібрати з них колекцію.
Не можна оминути увагою і Романа Михайлова. Він дуже модний. Його роботи співзвучні з наймолодшимими і активними, і мають чудовий вигляд у сучасному інтер'єрі. Одна його робота розміром 2,5 на 2,5 метра провела на стіні моєї квартири майже 6 місяців, поки її не придбав молодий і дуже активний колекціонер.
Правил не було, коли я починала в 90-ті роки, правил і тепер немає. Але і без правил, і без ринку завжди знаходяться люди, для яких мистецтво – частина способу життя. Такі люди мене оточували завжди, такі люди зі мною і тепер. Але їх стало більше: до лав колекціонерів і любителів потрапляють нові обличчя – молоді і перспективні, для яких годинник або остання марка авто має меншу цінність, ніж мистецтво. Є речі для побуту, є речі для стилю і образу, а є речі для внутрішнього світу. Зовнішньому лиску має відповідати зміст. І прояв внутрішньої сторони особистості – це культурні цінності. Вони не втрачають актуальності, вони не девальвуються, вони не втрачають вартісності, вони тільки можуть свідчити про розвиток чуттєвої культури і смаку людини.
Я б радила спочатку розібратися в собі – але для цього потрібно багато побачити. Згодом потягне до того, що співзвучне з вашим власним світом. Потім, звісно, треба і про інвестування подумати, і тут можуть допомогти фахівці. Якщо тяга природна, то, як правило, вибір буває правильним. Але і помилки бувають: часто штучно роздута мода може відвести від правильного вибору. Слухайте серце. Без любові до предмету і бажання ним володіти важко зробити правильний вибір.
Ми не відкривали галерею. Ми створили фундацію для того, щоб розвивати некомерційні проєкти і водночас популяризувати колекцію. Вона про українську історію, і ми хочемо через картини про неї розповісти. А ще ми робитимемо активності освітнього, розважального та популяризаторського характеру. Ми хочемо бути поруч з тими, хто любить мистецтво, хто росте разом з ним і працює, хто стане частиною сучасного процесу культурного прогресу. Або, іншими словами, ми хочемо зробити все, що в наших силах, щоб прогрес відбувся.